Аматорський театр, в якому виконавцями виступають не професійні актори, відіграв велику ролю у розвитку театру на Україні, а ще більшу � в пробудженні укр. нац. свідомости. Самим своїм походженням театр зв�язаний із самодіяльним нар. мистецтвом (драматичний елемент календарних обрядів, взсіллята ін.) У п�єсах шкільного театру на Україні 17�18 вв. грали аматори � студенти Київ. Академії та колегій; на Зах Укр. Землях ці вистави подекуди дожили до 40-их рр. 19 в. З аматорських вистав 1780 � 90-их рр. виник на поч. 19 в. театр у Харкові. Домашній аматорський театр ген.-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, де грав Котляревський, дав початок полтавському театрові; перші п�єси Котляревського й Квітки виставляють аматори по різних мм. України. 1848 виник аматорський гурток І. Озаркевича в Коломиї; за ним почалися вистави у Львові, Перемишлі, Тернополі та ін. містах Галичини. В 1860-их рр. аматорські вистави особливо ширяться в Полтаві, Чернігові, на Херсонщині (зокрема в Бобринці й Єлисаветі, де в них беруть участь Кропивницький і брати Тобілевичі) й ряді ін. м. Особливе значення в 60�70-их рр. має А. т. у Києві, організований чл. Київ. Громади, в 70-их рр. � при участі М. Старицького і М. Лисенка. При створенні перших укр. проф. труп до них прийшло чимало визначних акторів А. т. Після заборони 1876 вистави А. т. відбувалися здебільша закрито в приватних залях, а після вид. закону 1880 � відкрито з дозволу місцевої адміністрації, за винятком Києва, де ще 1883 тривали вистави в приватному домі, а 1882�92 дозволялася лише одна відкрита вистава А. т. на рік. Від 1880, не зважаючи на тиск адміністрації, ч. укр. аматорських Гуртків безперервно зростало по містах, м-ках, великих селах, цукроварнях (з кін. 90-их рр. навіть у військ, касарнях). При невисокому здебільша мист. рівні, вистави А. т. в добу заборон укр. друкованого слова були єдиним способом ширення укр. свідомости і культури в межах Рос. імперії. З появою �Просвіт� (з 1905) укр. А. т. зростає; діяльність його не меншає і з забороною �Просвіт�, захоплюючи навіть роб. передмістя Києва (М. Старицька), Харкова (Г. Хоткевич), Катеринослава, (Н. Дорошенко) та ін. Не зустрічаючи значних адміністративних перешкод, А. т. у Галичині в кін. 19 і у 20 в. надзвичайно поширився, увійшовши перев. в широко розгалужену мережу �Просвіт�; на Буковині до ширення А. т. спершу спричинилося роб. т-во �Зоря�. Своєрідним явищем був нар. Гуцульський театр О. Гулейчука та Г. Хоткевича перед першою світовою війною. Після 1920 діяльність А. т. в Галичині зростає далі, не зважаючи на намагання поль. адміністрації перешкодити його поширенню. На Закарпатті А. т., відомий з пол. 19 в., набув поширення в 20�30-их рр.; аматорські гуртки поставали при читальнях під проводом учителів і священиків. Після інтенсивного збільшення ч. аматорських гуртків по всій Україні в 1917�20 рр., діяльність аматорів в УССР була поступово обмежена в рамках �гуртків самодіяльности� з точно визначеним репертуаром перев. злободенних агітаційних невеликих п�єс.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]