Антропологія на Україні
. А. природнича наука, що вивчає людину в часі і просторі, досліджуючи її зовн. вигляд та диференціяцію спадкових прикмет і визначаючи раси як групи людей, що мають у певному поєднанні однакові тілесні й духові успадковані властивості. Найдавніші відомості про фізичний вигляд і звичаї населення України завдячуємо Геродотові і Гіппократові, що описують скитів, а пізніше візант. і араб. авторам середньовіччя (Прокопій, Захарій Ретор, Ібн-Даст, або Ібн-Руста, Ібн-Фадлан та ін.); враження щодо вигляду укр. населення зустрічаємо і в творах подорожників 1718 вв. Наук. антропологічні дослідження починаються в другій пол. 19 в. Перші наук. фізичні характеристики українців дають франц. дослідник Е. Т. Амі, рос. А. Богданов (опис черепів княжої доби), поль. Й. Маер, І. Коперніцький (вивчення гал. населення). Антропологічні досліди укр. авторів 19 в. поєднувалися з етногр., зокрема у першого з них П. Чубинського, що шукав звязку між етногр. елементами і фізичним типом в різних областях, виділяючи з них окремі смуги. Засновником укр. антропології є Федір Вовк, який, ідучи за принципом франц. антропологічної школи, висунув динарську расу як основний расовий складник укр. народу (Антропологические особенности украинского народа, 1916); проти його тези виступив рос. антрополог Д. Анучін, характеризуючи її як націоналістичну; ін. рос. антропологи поділяють цей погляд. Учні Вовка: І. Раковський, С. Руденко, А. Носов та ін. продовжували його працю.В період діяльности Вовка укр. населення досліджували франц. антрополог Ж. Денікер, рос. А. Івановський і Є. Чепурковський та поль. Ю. Талько-Гринцевіч. В 2030-их рр. антропологічні досліди України продовжували поль. вчений Я. Чекановський (словянська доба і тогочасні міграції), рос. В. Бунак і Г. Дебец, нім. Г. Ґюнтер і Е. Айкштедт В цілому їх досліди досить схематичні або надто загальні.
По першій світовій війні досліди з А. на Україні пожвавлюються. В Києві при Укр. Академії Наук створено очолений А. Носовим Кабінет ім. Ф. Вовка з журналом Антропологія; київ. школа працювала переважно в антропогеогр. напрямі, збираючи антропометричні матеріяли з різних областей України, м. ін. з Криму й Кубанщини. У Харкові в 1920-их роках Укр. Психо-Неврологічний Ін-т видавав за ред. Л. Николаєва Материалы по антропологии Украины; харківська школа шукала гол. чином подібностей між фізичними й соціяльними типами серед різних верств і національностей України. Від поч. 30-их рр. праця в ділянці А. на підсовєтській Україні стала фактично неможливою. У Львові в НТШ провадив досліди І. Раковський, до якого пізніше прилучився Р. Єндик; праці їх друковані у вид. Матем.-Природописно-Лікарської Секції, Фізіографічної Комісії або в Матеріялах до етнології України; львівська школа займається проблемою синтетичного образу антропологічних відносин в минулому і сучасному на Україні, а також расовими відмінностями між українцями і їх сусідами (поляками й росіянами насамперед). І. Раковський поглибив досліди Ф. Вовка: він твердить, що укр. народ являє суміш 6 рас, серед яких динарська займає в трьох різних смугах 1/3, 2/5 і понад 1/2 всього населення, а альпійська понад 1/5; ін. раси займають у його концепції незначний відсоток. Р. Єндик з погляду расової будови поділив Україну на 4 частини; в першій виступають переважно динарська, субнордійська і пресловянська раси, в другій динарська з домішкою арменоїдної, в третій нордійська з домішкою динарської, в четвертій динарська, середземноморська, пресловянська і субнордійська. Див. ще Раси і ЕУ І, стор. 125129. [Р. Єндик]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|