Артіль, група осіб, що добровільно об�єднуються для спільної госп. мети на обмежений чи необмежений час на певних умовах, які визначають участь в А. працею або працею та капіталом, а також участь у прибутках та спільну відповідальність членів. Госп. гром. об�єднання на Україні відомі здавна. Особливо поширена була супряга, традиційна форма угоди самостійних господарів � селян, що не мають досить робочої худоби, з метою об�єднання тяглової сили, знаряддя і своєї праці для оранки, збирання врожаю, молотьби тощо. Ця форма існувала до останнього часу, поки не було примусово ліквідоване індивідуальне сел. госп-во. На взаємній згоді членів були засновані А-і чумаків; до пізніших часів дожили А-і ганчарів, � подекуди на Полтавщині (с. Хомутці) й Чернігівщині, А-і рибалок на озівському й чорноморському узбережжях тощо. Домороби (кустарі), на відміну від сусідньої Росії, не виявляли нахилу до праці в А., хоч перебували в дуже важких умовах. З розвитком кооперації на Україні перед першою світовою війною працював над орг-ціею кооп. А-ей �артільний батько� Микола Девитський. Після революції, за часів т. зв. нової екон. політики, ремісники, що не працювали на фабриках, і кустарі знаходили в кооп. А-ях форму легалізації своєї праці. З кін. 20-их рр. кооперування стало фактично примусовим. Нині пром. кооперація в УССР через обл. пром. ради об�єднує велику кількість А-ей різних фахів: кравецькі, взуттєві, деревообробні, металевих та хемічних виробів, будівельні, ганчарні, харчової пром-сти й ін. З запровадженням колективізації офіційно прийнято для колгоспів термін �с.-г. артіль� (за статутом 1935 р.). Старі рибальські артілі перетворені на рибальські колгоспи. Як відомо, А-і в СССР втратили найважливішу ознаку цієї форми гром. праці � добровільність, перетворившись на засіб цілковитого підпорядкування людини інтересам больш. держави. [Р. М.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]