Бандера
Степан (*1909), революціонер і політик; з 1927 чл. УВО, з 1929 чл. ОУН, з 1931 чл. її Крайової Екзекутиви на Зах. Укр. Землях, з кін. 1932 виконує обовязки крайового провідника ОУН і крайового команданта УВО. У червні 1933, остаточно перебравши обидва пости, організував протимонопольну і шкільну акції, а також атентати на керівника больш. консуляту у Львові (1933) та поль. міністра Пєрацькогд (1934). Заарештований у червні 1934, після процесів у Варшаві й Львові, Б. був засуджений на смертну кару, замінену, завдяки заг. амнестії, на довічне увязнення.Звільнений з вязниці з розвалом Польщі 1939, очолив на еміграції опозиційну фракцію ОУН, оформлену на переломі 194041 в окрему Орг-цію. Як її провідник, Б. організував напередодні нім.-роc. війни похідні групи і підготував акт 30 червня 1941; за відмову скасувати його був заарештований Гестапо і сидів у нім. тюрмах та концтаборах до вересня 1944; у серпні 1952 відмовився від посту провідника Орг-ції через розходження з крайовим Проводом ОУН; у серпні 1953 Б. обрано на IV Конференції Закордонних Частин ОУН їх провідником. Б. автор ідеологічних і програмових ст. на теми укр. націоналізму.
Двоє братів Б., Олександер (191142) і Василь (191542), активні члени ОУН, загинули в нім. концтаборі в Авшвіці, замордовані поль. співвязнями з помсти за боротьбу ОУН проти кол. Польщі. [В. Я.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|