Барвінський Олександер (1847Ч1927), видатний педагог, історик, гром.-політ.діяч. З молодих років брав участь у гром. житті (львівська лГромада╗). З 1868 учитель гімназії Ч в Бережанах, Тернополі; з 1888 проф. держ. учительської семінарії у Львові, 1891Ч1907 посол до віденського парляменту, 1894Ч1904 посол до гал. сойму, 1893Ч1918 чл. Гал. Шкільної Ради, 1917 Ч чл. австр. палати панів. З 1867 співр. лПравди╗. Під впливом Куліша створює серію підручників для укр. шкіл, м. ін. лВиїмки з укр.-руської літератури╗, лВибір з укр. літератури╗, лІсторія укр. літератури╗ (ІЧII, 1920Ч21). Автор численних ст. на пед. теми (лДіло╗, лШкільна Часопись╗, лГазета Школьна╗). Як чл. Шкільної Краєвої Ради обстоював укр. інтереси в шкільництві. Заслугою Б. є запровадження фонетичного правопису в школах і терміну лукр.-руський╗ в підручниках. Б. розпочав вид. лРуської Іст. Бібліотеки╗ (1886). Активно працював у лРуській Бесіді╗, лПросвіті╗ (заступник гол. 1889Ч95), Укр. Пед. Т-ві (голова 1891Ч 96). За його діяльної участи Т-во ім. Шевченка перетворено на Наукове Т-во. З 1899 Ч д. чл. НТШ. Рішуче борючись із москвофільством, Б. підтримував жваві звТязки з Наддніпрянською Україною (зокрема поїздками до Києва) і Буковиною, інформував про укр. рух чужинців Ч чехів, сербів, німців в Австрії. В політ. ділянці виступив 1890 прихильником т. зв. лнової ери╗, що мала на меті досягти порозуміння між поляками і гал. українцями, які стояли на ґрунті австр. держ. ідеї, й дати їм можливість політ.-нар. і культ.-екон. розвитку, але політика лнової ери╗ успіху не мала. Однак Б. лишався далі на своїх позиціях, керуючи створеною ним Христ.-Суспільною Партією і редаґуючи щоденник лРуслан╗ (1897Ч1914). 1918 Б. був секретарем освіти й віровизнання в першому Держ. Секретаріяті ЗУНР. Після зайняття Львова поляками Б. відійшов від політ, життя. [Р. М.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]