Барвінський Василь (*1888), син Олександра, композитор, піяніст і музикознавець. Учень В. Новака в Празі. З 1916 дир. Муз. Ін-ту у Львові й викладач фортепіяна та теоретичних предметів. Одна з провідних постатей в новій укр. музиці, вихователь багатьох піяністів і композиторів. 1946 р. засуджений большевиками на 10 р. увТязнення. Як композитор Ч представник неоромантичного напряму з нахилом до імпресіонізму, завжди мТякий лірик. Плекав гол. інструментальні форми: оркестрова лУкр. рапсодія╗, фортепіяновий концерт, 2 фортепіянові тріо, смичкові квартети, смичковий секстет, для віольончелі лСоната╗, лВаріяції╗, лСюїта╗, скрипкові твори; для фортепіяна: прелюди, мініятюри, цикл лЛюбов╗, лУкр. сюїта╗ й ін. Сольоспіви: лОй, поля╗, лПсалом Давида╗, пісні до слів Франка. Хори: лЗаповіт╗, кілька кантат, опрацьовання нар. пісень. Як музикознавець автор рецензій і інформативних ст.; лОгляд історії укр. музики╗ (лІсторія укр. культури╗ 1937), УMuzyka ukraiёska" (1934) та ін. [З. Л.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]