Барвникові рослини, використовуються для здобування фарб, одні цілком (деякі обрісники), ін. � частково (деревина, кора, коріння, стебла, листя, квіти, овочі). Довгий час Б. р. були гол. джерелом здобування барвних речовин. На Україні використовували, а подекуди і тепер використовують такі Б. р.: для здобування жовтої барви � Дрік, дерен (кизил), жовтець, верболіз, крушину, живокіст, байбарис, резеду жовту, крокіс (сафльор), горицвіт, соняшник, щавель, цибулю, молочай, кору дикої яблуні й фарбівного дуба; для червоної � бирючину й марену фарбівну, які дають і ін. фарби, материнку, крушину, ґранатник; для чорної � мальву, вільху, волоський горіх, дубову кору, чорну бузину; для зеленої � цибулю, кавун, крутик (аморфу), соняшник, дику бузину; для брунатної � грушу, ґранатник, кермек; для жовтогарячої � шафран, для синьої � крутик. У другій пол. 19 в. замість Б. р. стали застосовувати хем. барвники, зокрема анілінові фарби. Тепер лише в деяких видах пром-сти Б. р. не замінені хем. барвниками (харч. пром-сть, а також почасти кустарне килимарство та виробництво шовкових тканин, де особливо ціниться витривалість і краса рослинних фарб). [І. Вакуленко]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]