Буряни
, рослини, які дико ростуть серед культурних рослин; Б. забирають із ґрунту вологість та поживні речовини, відбирають у рослин світло, сприяють розмноженню с.-г. шкідників і всім цим сильно знижують урожайність. При великій плодючості, визріванні раніше від культ, рослин, легкому перенесенні вітром і тваринами та великій витривалості Б. швидко поширюються, і один раз забурянену землю вже не легко очистити; на забурянення великою мірою впливає недостатнє очищення посівного матеріялу. Зокрема велике забурянення при трипільному госп-ві і, особливо, в ярових культурах. На Україні найбільше поширені такі Б.: 1. однорічні лобода біла (Chenopodium album), кукіль (Agrostemma githago), вівсюг (Avena fatua), щириця звичайна (Amarantus), куряче просо (Echinochloa cuss galli), редька дика, або польова (Raphanus Rahanistrum), стоколос житній (Bromus); 2. дворічні суріпиця (Barbarea vulgaris), волошки (Centaurea cyanus), будяк (Carduus nutans), татарник (Onopordon Acanthium); 3. багаторічні: осоти (молочаки Sonchus), пирій (Agropyrum repens), берізка польова (Convolvulus arvensis), щавлі (Rumex), ромашка польова (Matricaria inodora). В сухому степу, гол. в Криму й на Передкавказзі, поширені півд. вівсюг (Avena), репяшки (Xanthium), гірчак рожевий (Acroptilon picris) та ін. Забурянення полів і городів України в різні часи і в різних р-нах залежало від рівня аґрикультури. Воно було дуже велике наприкінці 19 й на поч. 20 в., коли в сел. госп-вах заспіль панувала відстала трипільна система; тоді забурянення спричиняло втрату 1/3 врожаїв. Найбільше забурянена була степова смуга. Далеко меншим, ніяк на сел. землях, було забурянення поміщицьких полів, особливо бурякосійних. Забурянення зменшилося в останні роки перед першою світовою війною, коли на сел. госп-ві позначилися нові елементи соціяльних та аґрарних стосунків (зем. реформа Столипіна, аґрарна допомога земств і кооперації, поява популярної агрономічної літератури, зокрема, укр. мовою). І навпаки, забурянення полів збільшувалося в періоди занепаду аґротехн. заходів: в добу революції, в перші роки колективізації (див. також Аґротехніка) та під час війни. Засобами боротьби з Б. є старанне очищення посівного зерна, добрий обробіток землі, правильні сівообороти, запровадження кормових культур, відповідне угноєння і, особливо останнім часом, хемічні засоби. [І. Вакуленко][Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|