Гетьман (з нім. Hauptmann), найвищий старшина коз. війська в 16 і в першій пол. 17 в., що спочатку звався також �старшим�; з 1648 Г. став на чолі держ. орг-ції. Як гол. держави Г. був начальником війська, керував адміністрацією, фінансами, мав законодавчу, а в 17 в. також і найвищу судову владу. Г. репрезентував укр. державу в її зносинах з ін. державами. Влада Г. часто збігалася або була обмежена компетенціями ін. держ. органів: Ген. Військ. Ради і Ради Старшин. У 18 в. компетенції Г. стають вужчими і більшає залежність від рос. зверхника: заборона зовн. взаємин, контроль над внутр. управлінням. Г. вибирали на генеральних військових радах, в засаді на все життя, в дійсності � �до ласки військової�. З кін. 17 в. на вибір Г. мав чималий вплив рос. уряд, уповноважені якого брали участь на радах; на Лівобережній Україні новообраний Г. складав присягу цареві. Уряд Г. проіснував до 1764 р. (з перервами у 18 в.). З правного погляду влада Г. виявляє елементи як монархічного, так і республіканського типу з перевагою перших, гол. за Хмельницького, Самойловича і Мазепи. Хмельницький бажав установити спадкову монархію. Гетьманськими інсиґніями були � булава і бунчук.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]