Вейк (van Wijk) Ніколай ван (1880 1942), визначний голл. славіст, балтолог і германіст, проф. ун-ту в Лейдені. Важливі праці з іст. фонетики й морфології слов. мов, з історії слов. наголосу, з питань походження дієслівного виду, клясифікації й генези поодиноких слов. мов спершу в молодограматичному, потім У фонологічному напрямі. У питаннях укр. мови В. спирався на досліди рос. і поль. мовознавців (Курашксвіч), був прихильником теорії праруської єдности до 10 в. (полеміка з С. Смаль-Стоцьким, статті про укр. мову й літературу в голл. енциклопедії Winkler Prins, XIII). Для укр. діялектології мають значення праці В. про сх.-словацькі говірки. Список праць В. в Zeitschrift fr slavische Philologie, XVIII, l (1942). [Ю. Ш.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|