З 1860-их рр. англійці посилили екон. зв�язки з Україною. 1872 Д. Юз заснував метал, зав. у Бахмутському пов., використовуючи вугілля Донбасу й криворізьку залізну руду. Навколо заводу постало роб. селище Юзівка; з нього виросло нинішнє пром. м. Сталіно. Перев. на англ. капіталах було створене (1869) Новорос. Т-во кам�яновугільного, залізного та рейкового виробництва, до якого увійшов і Юз. Новорос. Т-во було поважним конкурентом франц., бельг. і рос. спілкам у продукції заліза й вугілля на Україні. В кін. 19 і на поч. 20 в. до В. широко експортувалося збіжжя та цукор з України; деякий час В. стояла на першому місці в імпорті укр. збіжжевих продуктів. Англ. капіталовкладення були також у нафтовій пром-сті, гол. в Майкопі. На поч. 20 в. засновано кілька нафтових т-в для експлуатації Дрогобицького нафтового р-ну: Англ.-Австр. Т-во в Тустановичах з 1906, Англ.-Поль. Торг. Т-во з 1908 і англ. акціонерне т-во з 1912 у Львові.

З другої пол. 19 в. у В. стали з�являтися праці, присвячені укр. фолкльорові й літературі, зокрема статті англ. славіста В. Р. Морфіла про Шевченка, зб. перекладів Шевченкових творів Е. Л. Войніч (1911), пізніше праці Р. В. Сітон-Вотсона, в останні роки � В. К. Метіюза. Укр. справу перед війною і під час першої світової війни пропаґував журналіст Д. Рафалович (жид з України).

Офіц. ставлення бріт. уряду до укр. самостійницьких змагань (1918�20) було стримане. В січні 1918 уряд призначив П. Багге представником В. при Ген. Секретаріяті УНР. Вислана в 1919 Директорією укр. дипломатична місія, очолена М. Стаховським, пізніше А. Марґоліном і Я. Олесницьким, у В. не мала офіц. визнання. Такий же був статус місії ЗУНР, яку очолив С. Витвицький. їх діяльність зводилася до інформацій англ. опінії про укр. справи та подання кількох меморіялів. Натомість, В. активно підтримала Денікіна й Вранґеля. В питанні Сх. Галичини В. займала щодо українців прихильнішу позицію. Англійці підтримували вимогу територіяльної автономії українців у Польщі. Проте запропонована мін. закордонних справ Д. Керзоном і прийнята Найвищою Радою Антанти в грудні 1919 лінія сх. кордону Польщі лягла в основу поль.-укр. кордону тільки 1944 р. Після війни у В. часто підносилися голоси проти поль. політики на Зах. Укр. Землях. 1930 англійка М. Шіпшенкс, ген. секретар Міжнар. Жін. Союзу, під час пацифікації відвідала Галичину й оголосила в пресі свій критичний щодо поляків звіт. 5.10.1932 група бріт. парляментаристів (32 члени Палати Громад і 5 членів Палати Лордів) подала до Ліґи Націй петицію в справі �охорони укр. меншости в Польщі й запровадження автономії на території сх. Галичини�. 1933 відбулася інтерпеляція в бріт. парляменті в справі голоду на Україні. Прихильну позицію щодо укр. справ займала ліберальна газ. �Manchester Guardian�.

Під час другої світової війни В. не виявляла особливого зацікавлення укр. справою. Англ. уряд погодився на приєднання Зах. України до УССР; Іден заявив у парляменті, що ці території мають укр. характер. У 1947 і 1950 бріт. уряд пробував нав�язати дипломатичні відносини з УССР, але це зустріло відмову сов. уряду. Останнім часом існує зацікавлення укр. справами у деяких бріт. колах. Шогляносгіка Ліґа Європейської Свободи, з Д. Ф. Стюартом на чолі, заступає позиції укр. самостійности в ряді своїх видань і підтримує тісний контакт із АБН. Кілька визначних англ. громадян і політиків згуртувалися в Англо-Українському Т-вг. Посли В. Тілінґ (консерватор) і Купер (лейборист) 1951 інтерпелювали в парляменті в справі укр. радіопересилань у ВВС.

Українці у Великобрітанії. До 1945 українців у В. було небагато: дипломатичні місії доби визвольних змагань, група політ, еміґрантів і невелике число кан. українців-студентів у Лондоні. Існувала також у Менчестері громада укр. робітників, які, вирушивши 1911 з Галичини до Америки, залишились в Англії через брак грошей; в 1912 р. їх було бл. 500, 1914 р., після виїзду більшости, � до 150; працювали вони перев. як кравці, мали свій Укр. Клюб. В 1930-их рр. у Лондоні діяло очолене В. Кисілевським Укр. Бюро, що мало на меті інформувати англійців в укр. питанні. Група гетьманців видавала інформаційний бюлетень англ. мовою �Investigator� за ред. В. Коростовця. 1940, після поразки франц. військ, до В. прибула група українців, що служила в поль. частинах у Франції. Під час другої світової війни у В. діяв представник екзильного уряду УНР В. Соловій; існувало Т-во Укр. Кан. Вояків.

В 1946�47 до В. прибули з Італії українці � вояки поль. корпусу ген. Андерса (бл. 6000) і полонені з Укр. Дивізії �Галичина� (8500). В 1947�48 з бріт. зони Зах. Німеччини й Австрії прибуло понад 20 000 українців, завербованих на роботу спеціяльними комісіями; вони залишилися на становищі переміщених осіб. Вояки з поль. корпусу в соц. й госп. відношенні були зрівняні з брітанцями. Вояки дивізії перебували як полонені в окремих таборах до кін. 1948 і працювали в сіль. госп-ві. Переміщені особи й звільнені з полону після 3 рр. реґляментованої праці (характер і місце праці визначали урядові установи) стали вільними робітниками. Всі українці в роб. законодавстві, платні й соц. забезпеченні зрівняні з брітанцями. З можливостей набути бріт. громадянство користається невелике число.

В 1947�50 рр. більшість українців працювала в сіль. госп-ві. Після закінчення реґляментованої праці українці перейшли до більших пром. осередків, до заводів, зокрема до текстильних фабрик. Кілька тис. українців, спрямованих на с.-г. роботи в Шотляндії, по звільненні переїхали перев. на півд., в кращі кліматичні умови. Краще оплачувані професії доступні лише небагатьом українцям, насамперед через брак фахової підготови та труднощі з боку тред-юньйонів. Бл. 90% працюють як фізичні робітники, останнім часом � також на транспорті, решта � службовці на підприємствах і в адміністрації роб. гуртожитків, бл. сотні зайняті розумовою працею; кілька десятків мають власні торг. і ремісничі підприємства. В 1955 у В. жило до 25 000 українців, з них 2/3 з Галичини; еміграція за океан триває далі. 98% українців живуть в Англії, бл. 2% в Шотляндії (гол. осередок Едінбурґ з 400 українцями), у Валії (Велз) до 200 душ (гол. в Свансі). 3/4 українців живе в великих пром. р-нах у сер. Англії. Найбільшим їх скупченням є осередок текстильної пром-сти Менчестер і околиці � понад 5000 українців; гол. укр. колонії в містах: Менчестер, Рочдейл, Олдгем, Болтон, Бері й ін. Другим скупченням українців є текстильний р-н Лідс-Брадфорд; гол. укр. колонії: Брадфорд (до 1500), Галіфекс, Лідс, Гадерзфілд й ін. Меншим скупченням є р-н важкої пром-сти Бермінґем і сусідні Ковентрі, Волвергемптон й ін. � разом до 2000. Ін. скупчення в сер. Англії � це Ноттінґем � бл. 500 українців, Лестер й ін. В. півд. Англії понад 1000 українців живе в Лондоні й околицях; в Лондоні містяться централі всіх укр. установ у В.; менші колонії в півд. Англії в містах: Гартфорд, Бедфорд, Редінг, Ґльостер, Ньюгейвен й ін. (див. карту).

Серед українців у В. переважають сер. річники (кол. військові); найслабшою стороною укр. поселення є брак жіноцтва, яке становить приблизно до 10%. Через це неприродно великий % неодружених чоловіків і невеликий � дітей. Багато українців одружуються з німкенями, італійками, ірляндками, валійками, балтійками. Число шлюбів з англійками далеко менше через різницю соц. стану й відмінний спосіб життя. Серед загалу українців інтелігентів дуже мало: з сер. освітою �� бл. 2%, з вищою �� 0,5%. До звільнення від реґляментованої праці перев. більшість жила в роб. гуртожитках (�гостелях�). З 1950�51 існує заг. тенденція переходити на приватні квартири. В 1955 кілька тис. людей мали власні будинки, куплені на довгорічні сплати; невелика частина лишається в �гостелях�. В соц. і побутовому відношенні українців у В. оцінюють позитивно: вони сумлінні робітники, ощадні, швидко здобувають сер. добробут, відзначаються високою жертовністю на нац. цілі.

Українці у В. належать до Укр. Кат. Церкви (18 500 зареєстрованих вірних) та УАПЦ (6500). Укр. Кат. Церква становить окремий Ген. Вікаріят; першими її діячами у В. були оо. Й. Жан і П. Дячишин, нині � ген. вікарій о. прелат О. Малиновський, канцлер о. М. Ратушинський; осідок у Лондоні, має 14 священиків, власні церкви в Лондоні, Менчестері, Ноттінґемі, церк. доми в Лондоні, Едінбурзі, Брадфорді, Рочдейлі, у Валії. Ген. Управління УАПЦ в Брітанії становить окрему адміністратуру, на чолі її о. протопресвітер С. Молчанівський, осідок і власний дім у Лондоні, в Олдгемі � власна церква; має 9 священиків; існує також, правос. громада о. І. Губаржевського. Фінансова база обох віровизнань � це церк. податок вірних.

У 1945�46 заходами українців з поль. армії створено Союз Українців у Брітанії � СУ Б, в 1948�49 він налічував бл. 20 000 чл., в 1955 � понад 10 000; має власний будинок у Лондоні, 10 � на провінції й інвалідську оселю в Чіддінґфолді (Саррей), газ. �Укр. Думка�, нині � гол. Д. Левицький. Видатні діячі СУБ: М. Бура, Б. Панчук, О. Фундак, Т. Данилів, О. Монцібович, о. Е. Кордуба (+1952) й ін. Об�єднання Українців у В. постало 1949 й мало бл. 2 000 чл., в 1955 � 800; власний дім у Лондоні: діячі А. Когут, Є. Пиндус, В. Малець, С. Онисько, Б. Стисловський, М. Коханівський й ін. Сильною орг-цією є Об�єднання бувших Вояків-Українців у В. (3500 чл.) � сучасний гол. М. Білий-Карпинець. Ін. комбатантською орг-цією є Союз бувших Вояків-Українців.

Молодь охоплює пластова орг-ція Клюби Виховних Осель Молоді; активні діячі: К. Паліїв � гол. до 1952, Г. Герасимович, яка тепер очолює КВОМ, і Я. Гаврих. КВОМ має 100 дійсних членів (старшого юнацтва і сеньйорів) і провадить працю з дітьми по осередках. Спілка Укр. Молоді (СУМ) веде культ.-осв. працю, з 1954 також влаштовує табори для молоді; організувала кілька маніфестацій; охоплює бл. 1 500 членів; діячі: М. Шкавритко (до 1952), Я. Деременда, І. Федчиняк й ін. Частина молоді організована в Об�єднанні Дем. Укр. Молоді. Є Укр. Студентська Громада і т-во кат. студентів �Обнова�. Провадить допомогову акцію Комісія Допомоги Укр. Студентству у В. (КоДУС � секція СУБ). Існують також: Орг-ція Укр. Жінок, як секція при СУБ з кільканадцятьма гуртками на провінції (серед діячок визначилися М. Дубляниця � до 1952, І. Вітошинська), Спілка Укр. Вчителів та Виховників (секція СУБ � гол. О. Монцібович), Укр. Проф. Орг-ція як автономний відділ унії транспортових і заг. робітників (організатор О. Волинець). В 1944�47 рр. діяло Центр. Укр. Допомогове Бюро Комітету Українців Канади (гол. Б. Панчук, згодом А. Яремович). Тільки за останній час розпочато орг-цію кооперації (�Патрія�, організатор М. Длябога й ін.).

Гром. життя багато терпить через брак інтелігенції. Несприятливо відбився також: двоподіл у гром. організованому житті, що стався в березні 1949. Єдина раніше гром. орг-ція українців � Союз Українців у Брітанії (СУБ) перейшла під вплив ОУНр і гетьманців, група яких очолена Данилом Скоропадським (почесний гол. СУБ), а прихильники УНРади, що має представництво в Лондоні (голова � М. Опаренко), створили другу гром. орг-цію � Об�єднання Українців у В. Перенесення партійних суперечок на гром. орг-ції спричинилося до відпливу членів з обох орг-цій і збайдужіння частини громадянства до нац. праці.

Повних укр. шкіл у В. немає, а є доповнюючі школи й дитячі садки, в яких діти бувають раз (рідко двічі) на тиждень � в суботу чи неділю (укр. мова, навчання релігії, співу й танків). Таких шкіл є до 20, з них 15 утримує СУБ (в 1955 � 24 групи, 24 вчителів і 320 учнів); СУБ утримує також 7 садків (20 учителів і бл. 200 дітей). Разом садками та школами охоплено ледве 30% укр. дітей. Найбільше терплять на цьому діти мішаних подруж, які здебільшого не знають укр. мови. З 1949 р. КВОМ, а з 1954 і СУМ щороку влаштовують вакаційні оселі й табори. Число українців в англ. високих школах невелике (10�15), дехто вивчають українознавство в Ін-ті Заочного Навчання при УВУ. Позашкільну освіту й культ, роботу серед старших ведуть відділи гром. установ. З мист. ансамблів визначаються хор �Гомін� (кол. �Бурлаки�, дириґент Я. Гордій, пізніше Я. Бабуняк) і балетна група �Орлик� (керівник � П. Дністровий), що не раз виступали на міжнар. фестивалі в Лянґголлені (Велз), здобуваючи кращі місця, в Едінбурзі, а 1955 зробили турне в Італії та Франції. У В. існує ще бл. 20 укр. хорів, між ними відомі �Луна� (Рочдейл), �Дніпро� (Олдгем), хор в Ноттінґемі, працюють танцювальні (зокрема в Редінгу), театр, та спортові гуртки в різних осередках, а також мандрівна група артистів під керівництвом А. Муратова.

Діяльність укр. в-в і зокрема преси у В. слабша, ніж у Німеччині й Франції; тому укр. преса з континенту досить широко розходиться серед українців. Єдина нині газ. �Укр. Думка�, орган СУБ, виходить з 1947 р. (в 1945�47 рр. під назвою �Наш Клич�); є рел. місячники �Відомості Церк. Управління УАПЦ у В.� (з 1950) і укр.-кат. �Наша Церква� (в 1948�50, відновлений 1954); ін. журнали: соц. �Наше Слово� (з 1952), гетьманський �За Єдність Нації� (1955); �Визвольний Шлях�, орган ОУНр (з 1948). Видається також �Сурмач� (комбатантський орган) і �The Ukrainian Review� (вид. СУБ з 1954), дитячий журн. �Юні Друзі� (вид. СУБ). В 1945�47 виходив гумористичний ж. �Оса�, 1949�51 �Голос Молоді� (вид. СУМ), 1950�52 �На Стійці� (вид. Союзу Укр. бувших Вояків), 1950�53 � гетьманська газ. �Ранок�.

З науковців у В. перебувають В. Щербаківський, П. Феденко, І. Марченко, О. Парамонів, М. Закоморний та ін., з мистців Р. Лісовський, В. Перебийніс.

Українці у В. належать до різних укр. політ, груп, які діють на еміграції й здебільша утримують тут свої експозитури та мають вплив на гром. установи. [М. Добрянський]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]