Військова старшина, керівники окремих військ, частин та носії урядових функцій у коз. добу. До 1648 В. с. мала характер тільки військ, керівництва (полків і сотень). За Гетьманщини В. с. стала також виконавчим органом держ. управління, а старшини, до неї належні, � урядовцями. Ради В. с. були колегіяльним органом з дорадчими й допоміжними функціями при гетьмані, полковниках і сотниках. Поодинокі старшини мали ще свої окремі компетенції. В. с. поділялася на: ген. В. с. (генеральні � обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний), полкову В. с. (полкові � обозний, суддя, писар, осавул, хорунжий) і сотенну В. с. (сотенні � отаман, писар, осавул, хорунжий). У визначенні В. с. переважав принцип виборности на відповідних коз. радах. В. с. була відповідальна перед коз. загалом. Існували також тенденції узалежнити старшину нижчих рангів від вищої. Військ. старшини творили ядро відповідних їм органів � ради старшини при гетьмані і полкових старшинських рад, з якими гетьмани й полковники ділили свою владу (див. ЕУ І, стор. 645�46).