Володимир І Великий (1015), св., великий кн. київський, один із найбільших держ. діячів княжої України. Син кн. Святослава. З 970 кн. у Новгороді під опікою брата матері Добрині. 980, перемігши брата Ярополка, став великим кн. у Києві. Походами проти полоцького кн. Рогвольда, завоюванням (981) Перемишля та ін. червенських міст (що лежали на шляху до Німеччини та Угорщини), приборканням вятичів і радимичів В. І обєднав сх.-слов. племена в одну державу й посадив по різних землях своїх синів намісниками. Провів ряд походів проти сусідів: воював із ятвягами (983) й волзькими болгарами (985); особливо вперто боровся з чорними клобуками та печенігами, що безпосередньо загрожували Києву, й збудував укріплену лінію по р. Стугні, Ірпені, Трубежі й Сулі. Працюючи над обєднанням і зміцненням своєї великої держави, В. І спершу намагався зробити поганство держ. релігією. Однак, усвідомляючи значення християнізації, незабаром охристився, у 98990 охристив Київ і за ним усю Русь. Охрищення В. І було звязане з успішною війною з Візантією; цісар Василь II, діставши від В. І допомогу у війні з Вардою Фокою, не виконав умови віддати за В. І сестру Анну; В. І 988 узяв м. Корсунь і тоді одружився з царівною. В звязку з охрищенням В. І стоїть його освітня діяльність. Поява духівництва, перенесення освіти й письменства за візант.-болг. зразками, створення перших шкіл, будівництво камяних церков, впливи візант. культ, і двірських звичаїв стали відразу міняти обличчя княжої України. Близькі зносини з Візантією не виключали звязків із зах. сусідами (родинні звязки княжої династії, зокрема з Польщею, Угорщиною та Чехією, відвідини латинських єпископів та ін.). Т. ч. В. І надав Русі не тільки тривких держ.-орг. форм, але й культ, обличчя. В кін. князювання В. І Україна була відносно централізованою, христ. імперією з усталеним місцем в евр. політиці та провідною ролею в Сх. Европі. Але під кін. життя В. І виявилося послаблення його влади: сини Святополк, згодом Ярослав вийшли з покори, і В. І помер, готуючись до походу на Ярослава (див. ЕУ І). [П. Грицак]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|
|
|
|