Видавництва на Україні зТявилися з поч. друкарської справи й розвинули діяльність у звТязку з пожвавленням нац.-культ. руху. В кін. 16 і в 17 в. особливо відома вид. праця кн. К. Острозького в Острозі (з поч. 1580-их рр.), Львівського Братства (з 1586), єп. Г. Балабана та Ф. Балабана в Стрятині, М. Сльозки у Львові, Києво-Печерської Лаври (з 1617), С. Соболя в Києві, архиєп. Л. Барановича на Чернігівщині (з 1671), Унівського монастиря (1660Ч1770) та ін. У 18 в. В. на Україні під впливом рос. урядових заборон занепадають.

З відродженням укр. нац. руху в першій пол. 19 в. нечисленні тоді ще книжки зТявляються або у рос. проф. видавців, або, здебільша, засобами окремих укр. меценатів: вид. творів П. Гулака-Артемовського, Г. Квітки-ОсновТяненка та Ін. і ряду альманахів романтиків у 30Ч40-их рр. перев. в Харкові. Після перерви, спричиненої урядовими заходами, звТязаними з викриттям Кирило-Методіївського Братства 1847, вид. діяльність пожвавилася на поч. 60-их рр.: праця П. Куліша, О. Кониського, лСіль. Бібліотека╗ (в Петербурзі) й ін. Заборони 1863 і 1876 рр. зробили майже неможливою систематичну вид. роботу в межах Рос. Імперії, і, за винятком небагатьох окремих видань, книжки укр. авторів друкувалися за кордоном, перев. у Львові й еміграційних В. Ч М. Драгоманова й С. Подолинського у Відні й Женеві (з 1870-их рр.).

В Галичині, де не було урядових заборон, після перших епізодичних спроб в 1830-их рр. (М. Лучкай, О. Левицький, М. Шашкевич), 1848 засновано в-во Галицько-Руська Матиця. З 1877 почала свою тривалу вид. роботу лПросвіта╗. Москвофільські кола мали видання лОбщества ім. Качковського╗ (з 1874). З 1860 Ч 80-их рр. вид. працю почали часописи (м. ін. лПравда╗, лДіло╗, лГазета Школьна╗ та ін.), Руське Пед. Т-во, в-во Василіян у Жовкві (з 1895), політ. партії та ін. Підручники випускали В-во Книжок Шкільних, лПросвіта╗, НТШ й ін. Стали виходити серії видань, як лДрібна Бібліотека╗ за ред. І. Франка (1877Ч81), лБібліотека найзнаменитших повістей╗ при лДілі╗ (1881Ч1900), пізніше Ч лНовітня Бібліотека╗ Ф. Федорцева (1912Ч23), лЗагальна Бібліотека╗ Я. Оренштайна (1903Ч18), Д. Николишина лЗагальна Книгозбірня╗ (1914Ч33), наук. лРуська Іст. Бібліотека╗ (1886Ч1904), лУкр.-Руська Бібліотека╗ НТШ й ряд Ін. На Буковині т-во лРуська Бесіда╗ видавало серію лБібліотека для молодежі, селян і міщанства╗ та. ін. книжки; підручники Ч т-во лРуська Школа╗; в 1900-их рр. виходив ряд серій, як лБібліотека для молодежі╗ тощо.

Далеко слабшою виявилася діяльність на Закарпатті, що була почата в-вом О. Духновича лПряшевское литературное заведеніе╗ (1850) і лОбществом св. Василія Великого╗ (1864Ч1902). Укр. нар. течія стала виявлятися там з кін. 1890-их рр.

Особливе місце серед В. Галичини на поч. 20 в. зайняла Українська Видавнича Спілка (з 1898), під керівництвом М. Грушевського, І. Франка й В. Гнатюка, що випускала книжки наук. й белетристичні, а з 1905 перебрала вид. лЛітературно-Наукового Вісника╗. Широку вид. діяльність в той же час розвинуло Наукове Товариство ім. Шевченка (бл. 1200 вид. з відбитками).

Після тривалого періоду заборон, коли укр. книжкам у Рос. Імперії вдавалося побачити світ лише зрідка, в 1890-их рр. гніт цензури став дещо легшим. Крім белетристики, почали виходити й книжки для народу. З ініціятиви В. Грінченка, коштами І. Череватенка в-во в Чернігові 1894Ч1902 випустило бл. 50 книжок накладом 5 000Ч10 000 примірників. 1896 в Києві засновано в-во лВік╗ (О. Лотоцький, С. Єфремов, В. Доманицький та ін.), що в умовах рос. цензури до 1914 випустило 140 назв із 560 000 примірників (перев. перевид. укр. клясиків). Поза тим діяльність провадилася в Києві під фірмою ж. лКиевская Старина╗, в Одесі, Харкові, Петербурзі (Благодійне Т-во Вид. загальнокорисних і дешевих книг, що випустило чимало популярних книжок) та ін. Після революції 1905 число В. зросло; гол. вид. осередком став Київ; серед В. визначалися лЧас╗, лКриниця╗, лРанок╗, лДзвін╗, лНаша Кооперація╗, лЛан╗ та ін., Укр. В-во в Катеринославі, лДністер╗ у КамТянці Подільському; книжки видавали київська та катеринославська лПросвіти╗, Укр. Наук. Т-во в Києві, кооперативи, земства, приватні видавці.

Діяльність укр. В. була перервана війною 1914 з репресіями уряду в Рос. Імперії та переслідуванням в окупованих рос. військом землях. До відновлення вид. праці на Зах. Укр. Землях під час війни укр. книжки виходили перев. заходами Союзу Визволення України й в-ва М. Залізняка у Відні.

Революція 1917Ч18 рр., не зважаючи на важкі екон. обставини, відразу піднесла вид. працю в Києві й по ін. містах як окремих видавців (А. Кащенко, Кривенюк та ін.), так і гром. та кооп. орг-цій: лЧас╗, лВік╗, лДзвін╗, лКриниця╗, Укр. Кооп. Вид. Союз, Всеукр. Вид. Т-во Вчителів, лДніпросоюз╗, лСяйво╗, лРух╗ (Харків), Укр. В-во Є. Вирового (Катеринослав) тощо. Війна 1919Ч20 значно обмежила широко почату роботу, хоча на Правобережжі (гол. в КамТянці) ще продовжували виходити книжки й газети, перев. вид. міністерств УНР.

З больш. окупацією 1920 укр. вид. підприємства були закриті. З поч. т. зв. нової екон. політики й лукраїнізаційного╗ курсу піднеслася діяльність В., що, поза обовТязковою політ. літературою, встигли до поч. 1930-их рр. випустити великими накладами багато творів укр. белетристики, старої і нової, наук. книжок, підручників, словників і т. д. В 1920-их рр. ця праця була зосереджена перев. в таких В.: Держ. В-во України (ДВУ, 1919Ч30), кооп. в-ва Книгоспілка, лРух╗ лЧервоний Шлях╗ (Харків), лСлово╗ (Київ), лСяйво╗, лКультура╗; спеціяльну літературу випускали лРадянський Селянин╗ (с.-г.), лУкр. Робітник╗ (проф.), лНаук. Думка╗ (перев. мед.), В-во Наркомюсту, ВУАН і низка ін. З 1930 р. вид. справа в УССР, у звТязку з посиленням урядових утисків, була реорганізована. ДВУ перетворено на Держ. Вид. ОбТєднання України (ДВОУ), в систему якого увійшли спеціялізовані держ. В. лЛітература і Мистецтво╗, лРадянська Школа╗, лМолодий Більшовик╗ (для молоді), лУкр. Робітник╗ (масова література), лНа варті╗ (військ.) та ін. 1934 систему ДВОУ ліквідовано й усю держ. мережу В. УССР фактично підпорядковано лГосударственному Издательству╗ в Москві.

В період 1920Ч39 під Польщею діяли приватні видавці: І. Тиктор, М. Таранько, М. Матчак, Р. Паладійчук та ін. і вид. орг-ції: лРідна Школа╗, лЧервона Калина╗, лДіло╗, НТШ, лБистриця╗, лВісник╗, кооп. орг.-ції, як Ревізійний Союз Укр. Кооператив, лСіль. Господар╗, лМаслосоюз╗, протиалькогольне т-во лВідродження╗, і ряд ін. Під рум. займанщиною на Буковині вид. праця занепала (найбільшу діяльність виявила Вид. Спілка Ю. Глинки). На Закарп. Україні існували лПросвіта╗, лУчительське Т-во Підкарпатської Руси╗, лУчительська Громада╗ й ін. В Чехо-Словаччині між двома світовими війнами видавали свої праці укр. еміграційні наук. і проф. т-ва й орг-ції, широку діяльність виявив Укр. Гром.-Вид. Фонд; були приватні В.: В. Королева, М. Омельченка, С. Росохи й ряд ін. Крім цих В. на еміграції, особливо активними були лУкр. Слово╗ (Берлін, 1921Ч24), лУкр. Накладня╗ Я. Оренштайна (Берлін-Ляйпціґ, 1919Ч32), кілька В. у Варшаві (лНаша Культура╗, лВаряг╗ та ін.), зокрема Укр. Наук. Ін-т, що випустив ряд наук. видань.

Під час другої світової війни, коли вид. справа на Україні занепала, найактивнішу працю провадили Укр. В-во (Краків-Львів) та в-ва Укр. Нац. ОбТєднання і лГолос╗ у Німеччині, а також в-ва лПробоєм╗ (спершу) і Ю. Тищенка-Сірого в Чехії.

Після недовгого (1946Ч50) періоду пожвавлення вид. діяльности приватних осіб і орг-цій дальшу роботу на еміграції провадять перев. НТШ, УВАН, пластове в-во лМолоде Життя╗, лДніпрова Хвиля╗ (Мюнхен), оо. Василіян (Італія), В. Укр. Нар. Союзу (зокрема англ. мовою), лСлово╗ (Нью-Йорк), І. Тиктора, О. Моха (Торонто), М. Денисюка (Арґентіна) та ін.; поза тим книжки епізодично чи серіями випускають В. газет і журналів, як Укр. Вид. Спілка (Лондон), лСучасна Україна╗ (Мюнхен), лУкр. Вісті╗ (Новий Ульм), Перша Укр. Друкарня (Париж), лНові Дні╗ (Торонто) й ряд ін. (див. під відповідними гаслами).

Після другої світової війни в УССР функціонують Держ. В-во Художньої Літератури (Держлітвидав України), лРадянський Письменник╗, лМистецтво╗, лМолодь╗ (видає книги для дітей і юнацтва), лРадянська Школа╗ (підручники й пед. література), держ. В.: техн. Ч Держтехвидав, с.-г. Ч Держсільгоспвидав, мед. Ч Держмедвидав, політ. Ч Держполітвидав і в-во ЦК КПУ Ч лРадянська Україна╗; В. Академії Наук УРСР і Академії Архітектури УРСР, В. університетів, мережа обл. В. та ін. Через Головвидав Мін-ва Культури УССР, що координує роботу всіх цих В., уся вид. справа підпорядкована створеному 1949 замість лГосударственного Издательства╗ Гол. Управлінню в справах поліграфічної пром-сти, В. і книжкової торгівлі при Советі Міністрів СССР (див. ЕУ І, стор. 972Ч81 І відповідні гасла). [Р. М.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]

 

Книгарня Горизонт

  
Сайт управляется системой uCoz