Взуттєва промисловість, одна з основних галузей легкої пром-сти, тісно пов�язана із шкіряною промисловістю. До революції 1917 9/10 попиту на взуття на Україні задовольняло шевське ремесло; фабричне взуття йшло з рос. і поль. фабрик, бо на Україні були лише дві фабрики взуття � в Києві й Вінниці. На Лівобережжі була сильно розвинена кустарна взуттєва пром-сть, яка давала працю кількадесятьом тисячам родин (гол. осередки: Решетилівка, Сміле, Охтирка, Котельва, Березна, Климів, Семенівка, Борзна, Ічня, Миропілля та ін.). Фабрична В. п. розвинулася тільки з 1920-их рр., її розвиткові сприяло поширення сировинної бази на замінники шкіри (зав. шкіряних замінників в Одесі, ґумово-реґенаторний зав. у Києві та ін.). Основними центрами В. п. є Київ (4 взуттєва фабрика, одна з найбільших в СССР, з річною продукцією понад 5 000 000 пар черевиків) і Харків (5 взуттєва фабрика), які разом дають 60% продукції УССР; Одеса дає понад 10% продукції УССР; менші взуттєві фабрики є в Дніпропетровському, Полтаві, Чернігові, Ромні, Артемівському, Миколаєві, Львові, Стрию, Симферополі, поза УССР � у Краснодарі, Ейську, Озові та ін. Крім того, взуття виробляють численні артілі пром. кооперації. Динаміка продукції фабричного взуття така (в мільйонах пар): 1926 � 1,2, 1930 � 12,0, 1940 � 37,9 (в тому ч. Зах. Укр. Землі � 1,0), або 18% виробництва СССР, в 1954 р. (плян) � 32,2, або 11,8 всесоюзного (в цілому СССР досягли довоєнного рівня вже в 1949 р.). Продукція В. п. в 1954 становить лише 0,7 пар на особу (СССР � 1,2), і тому укр. ринок залежить від довозу взуття з-поза УССР, зокрема з РСФСР. Машинопостачання для укр. В. п. довозиться з РСФСР. [Б. В.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]