Духнович Олександер (1803Ч65), закарп. гром. культ. діяч, педагог, письменник і публіцист; гр.-кат. свящ., канонік капітули в Пряшеві; родом з Пряшівщини (с. Тополя). Вся діяльність Д. була пройнята обороною Закарпаття проти зугорщення, за що Д. в 1848 зазнав гострих переслідувань. Культ. діяльність Д. почав із збирання укр. нар. пісень, опублікованих 1878 Я. Головацьким. В 1850 заснував лЛитературное заведеніе Пряшовское╗, що провадило культ.-осв. працю, м. ін. видаючи календарі та ін. популярні книжки. Написав ряд патріотичних поезій, зокрема лЯ русин був, есьм і буду╗ та лПодкарпатськії Русини╗ (що в 1919Ч38 т. були гімном закарп. українців), драму нар. мовою лДобродітель перевищае богатство╗ (1850), містив численні статті, м. ін. у виданнях лЗоря Галицькая╗ (Львів), лВЬстникть╗ (Відень), лЦерк. Газета╗ (Будапешт), лСлово╗ (Львів). Д. відомий як автор підручників для нар. шкіл (лКнижиця читальная╗ 1853, катехизис, багато разів перевиданий молитовник лХліб душі╗ та ін.) і статтей на пед. теми. Мова Д. нар. з домішкою церковно-словТянщини. Із залишених Д. праць латинською мовою в 1877 р. в Петербурзі була в рос. перекладі видана лИстория Пряшевской епархии╗. ІмТя Д. використали закарп. русофіли для антиукр. діяльности в лОбществе имени Духновича╗ в 1922Ч38 рр.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]