1. Попільнякові ґрунти лісової зони (див. профіль ч. 1) утворилися в умовах вогкого клімату під шпильковими та мішаними лісами на піскуватому водно-льодовиковому покладі. Верхні шари мають 1�2,5% гумусу.

Гол. відміни: піщані попільнякові ґрунти на пісках, супіщані, суглинкуваті на глинах.

Поширення: Півн. Україна, Надсянська низовина, котловини над Бугом, Стиром і Іквою, Підкарпаття (суглинки) і як острови на піщаних терасах річок лісостепу.

Природна родючість низька, залежить від вмісту глини.

2. Спопільнені ґрунти лісостепу (профіль ч. 2) утворилися в межах сучасного лісостепу з кол. чорноземів у висліді їх деградації (спопільнення), спричиненої поширенням у другій пол. польодовикової доби в степах листяних лісів. Верхні шари мають 1,5�3,5% гумусу.

Залежно від ступеня спопільнення розрізняємо деґрадовані чорноземи, темно-сірі лісові ґрунти, сірілісові ґрунти і ясносірі лісові ґрунти.

Поширення: півн. частина лісостепу, зокрема на Правобережжі.

Природна родючість залежить від відсотка гумусу.

3. Чорноземи (профіль ч. 3) постали в умовах помірно вогкого або посушливого клімату під степовою рослинністю, на багатій на вапно породі � лесі. Відсоток гумусу 5�б% на зах., бл. 9% на сх.

Відміни чорноземів залежать від неоднакових умов клімату, різного складу лесів і різної рослинности. Найважливіші з них: 1. грубі чорноземи (6�9%) гумусу, грубина 1,5�2 м), що займають перев. частину лісостепу (зокрема на Лівобережжі) й Кубані; 2. звичайні степові чорноземи (6�8% гумусу, грубина бл. 1 м), поширені в півн. смузі степу й на Кубані; 3. півд. чорноземи (4�6% гумусу, грубина 60�75 см), поширені в півд. степах за винятком їх надморської, найменше вологої частини.

Природна родючість висока, залежить від кількости вологи.

4. Барнясті (каштанові) ґрунти (профіль ч. 4) постали в умовах низької вологости й засолення на лесовому покладі. Відсоток гумусу 2,5�3. Відміни: темнокаштанові і яснокаштанові ґрунти з солонцями й солончаками. Поширення: Узбережжя Чорного й Озівського морів та Півн. Крим. Природна родючість низька, особливо в солонцях, залежить від кількости вологи.

5. Гірські ґрунти постали на продуктах звітрювання твердих гірських порід і тому мілкі, а часто й жорствуваті. Рід гірських ґрунтів і їх родючість залежать від роду гірських порід, абсолютної висоти, роду рослинности тощо. Це буроземи й попільнякові ґрунти з різними відмінами.

Поширення: Карпати, Кримські гори, Кавказькі гори.

6. Інші ґрунти не являють суцільних масивів, становлячи невеликі острови серед ґрунтів 1�5 (інтразональні ґрунти). З них важливіші:

а. Болотяні ґрунти, що утворилися в умовах надмірного звогчення, зокрема на Півн. Україні.

б. Лучні ґрунти, поширені в заплавинах рік усієї України.

в. Солончаки й солонці, поширені зокрема в смузі барнястих ґрунтів.

(Докладніше � Г. Махів. Ґрунти. ЕУ І, стор. 54�58 і карта.)

[За Г. Маховим]