Голосні, звуки, що творяться при розмірно відкритому проході повітря з легенів через ротову порожнину, завжди при участі голосу. Г. становлять основу і мінімум складу. Укр. мова тепер має Г.: заднього ряду низького піднесення нелябіялізований а; переднього ряду сер. піднесення нелябіялізований е; передньо-сер. ряду сер.-високого піднесення нелябіялізований и; переднього ряду високого піднесення нелябіялізований і; заднього ряду сер. піднесення лябіялізований о; і заднього ряду високого піднесення сильно лябіялізований у. Усі голосні після й і помякшених приголосних вимовляються дещо вище й передніше, але цей відтінок має суто комбінаторний характер. У старій укр. мові були ще носові голосні о, е, (до 10 в.), редуковані ъ, ь (до 12 в.) і Ь, правдоподібно первісне дифтонгічного характеру. У зах.-укр. говірках зберігається як окрема фонема ы, давніше знана всій укр. мові. Див. ще Вокалізм. [Ю. Ш.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]

 

Книгарня Горизонт

 

Сайт управляется системой uCoz