Грінченко Борис (1863Ч1910), письм., гром. і пед. діяч, публіцист, фолкльорист і мовознавець (псевд. Вартовий, В. Чайченко, Б. Вільхівський, Л. Яворенко й ін.). Нар. на Харківщині в збіднілій дворянській родині. Вчителював на Слобожанщині й Катеринославщині. В 1892 один із засновників братства Тарасівців. З 1894 оселився в Чернігові, де працював у земстві; активний чл. Громади; на кошти І. Череватенка організував найбільше в той час на підрос. Україні в-во книжок для народу. З 1902 жив у Києві, редагував з доручення київської Громади лСловар укр. мови╗. 1906 співр. газ. лГром. Думка╗, ред. журн. лНова Громада╗; гол. київської лПросвіти╗. 1905 засновник Укр. Радикальної Партії, що 1906 злилася з Укр. Дем. Партією в Укр. Дем.-Радикальну Партію. Діяльність Г., одного з найвизначніших представників укр. народництва, що написав багато публіцистичних, критичних, іст.-літ. і популярно-наук. статтей, почалася у 80Ч90-их рр., коли існувало найменше реальних можливостей боротися за права укр. громадянства, і була скерована на проповідь культурницької повсякденної праці. Вона була потрібна, за словами Г., щоб лвиробилася з укр. нації одна нац.-самосвідома освічена громада╗, яка могла б користуватися всіма здобутками культури, і щоб була подолана розТєднаність між народом-селянством і інтелігенцією. Пізніші погляди Г. викладені в написаній ним програмі Укр. Дем.-Радикальної Партії. Серед публіцистичних праць Г. зокрема важливі друковані в лБуковині╗ 1892Ч93 лЛисти з Наддніпрянської України╗ (окремо К. 1917). Досвід своєї пед. і культурницької праці Г. виклав у кн. лНа беспросветном пути. Об украинской школе╗ (1906), лПеред широким світом╗ (1907) і в численних статтях у пресі.

Письменницька діяльність Г. безпосередньо повТязана з публіцистичною і їй у великій мірі підпорядкована. Побутово-реалістичні оповідання й особливо повісті: лСоняшний промінь╗ (1890), лНа розпутті╗ (1891), лСеред темної ночі╗ (1900), лПід тихими вербами╗ (1901), з одного боку, зображують укр. село, з другого, трактують злободенні питання ставлення інтелігенції до селянства, справи школи, просвіти, денаціоналізації села, взаємини між націоналізмом і радикалізмом чи соціялізмом. В поезії домінують лсмутнії картини╗ сел. життя, мотиви праці для народу, патос гром. обовТязку. Частина пТєс Г. має іст. сюжети Ч як лСеред бурі╗, ╗Степовий гість╗, ін. пТєси Ч побутово-проблемні: лАрсен Яворенко╗, лНахмарило╗, лНа новий шлях╗. Гром. тематика й злободенність спричиняли схематичність творів Г., але й зумовлювали їх велику популярність. Г. перекладав чимало творів нових і сучасних йому зах. письменників, м. ін. Ґете, Шіллера, Ібсена, Шніцлера, Гавптмана, Мірбо та ін.

Г. займає визначне місце як укр. етнограф, зокрема йому належить велика, добре опрацьована зб. лЭтнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях╗, ІЧIII, 1895Ч99, зб. лИз уст народа╗ (1900), а також перший бібліографічний показник лЛитература украинского фольклора 1777Ч1900╗ (1907). [М. Г.]

Етногр. зацікавлення привели Г. до праці над збиранням матеріялів до словника. Ці матеріяли ввійшли в зредаґований ним 1902Ч09 4-томовий лСловар укр. мови╗ (68 000 слів), укладений поза тим з матеріялу, збирання якого почав П. Куліш 1861, а продовжувала київська Громада, потім редакція лКиевской Старины╗. Матеріял словника охоплює етногр. записи й літ. твори 1798Ч1870 рр., зрідка пізніші, майже ввесь документований, так що словник Г. є й досі найповнішим словником такого типу для укр. мови і одним із найкращих у слов. лексикології. Як вступ до словника Г. написав цінний огляд укр. лексикології.

З другого боку, Г. брав активну участь у розбудові укр. літ. мови, виступивши за чистоту її наддніпрянської основи, проти надміру зах.-укр. елементів (статті лГалицькі вірші╗, лКілька слів про нашу літ. мову╗ в лЗорі╗ 1891Ч92 та ін.). Гол. критерієм для Г. як типового народника було розуміння вислову селянином. Спостереження над ставленням селян до укр. літ. мови, а також виступи в оборону волі розвитку укр. мови зібрані в книзі Г. лТяжким шляхом╗ (2 вид. 1912). Проте в 900-их рр. ставлення Г. до зах.-укр. елементів у літ. мові було примирливіше. [Ю. Ш.]

Література: З численних видань творів Г. найкраще здійснене за ред. М. Грінченкової в-вами Книгоспілка ы лРух╗, в кін. 1920-их рр.; Дорошенко В. Борис Грінченко. ЛНВ, IX. 1910 (перевидана в зб. статтей Життя і Слово. Л.-К. 1918); Плевако М. Життя та праця Б. Грінченка. X. 1911; Єфремов С. Вступна стаття. В. Грінченко. Твори. X. 1928; Смілянський Л. Борис Грінченко. Критично-біографічний нарис за ред. Я, Савченка. Держ. В-во України. 1930.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]

 

Книгарня Горизонт

  
Сайт управляется системой uCoz