Зв�язки між українцями й Г. до 19 в. мали лише випадковий характер. В княжу добу деякий час існували екон. відносини міді Грузією й Тмутороканню. Окремі факти дають підстави гадати, що існували невідомі докладніше тісніші зв�язки: так у 1154 р. київський в. кн. Із�яслав Мстиславич одружився з дочкою грузинського царя Деметре І (30 рр. пізніше цариця Тамара одружилася з кн. Юрієм Андрійовичем із півн. гілки Рюрикової династії).

У 18 в. указом цариці Єлисавети (з 1743 р.) надано маєтки на півд. Гетьманщині багатьом грузинським княжим і дворянським родинам (Жеваховим, Ерістовим, Орбеліяні, Тумановим, Саакадзевим, Абашідзе, Кекуатовим та ін.), що поріднилися з укр. коз. старшиною і шляхетством. Тоді ж оселився й жив на Миргородщині видатний грузинський поет Давид Ґуралішеілі (1705�92), в творчості якого відбилися укр. впливи.

В першій пол. 19 в. існував т. зв. закавказький транзит, що проходив через Одесу й Редут-Кале. Госп. стосунки України з Грузією в той час були досить жваві, зокрема до Грузії вивозилися вироби укр. суконних фабрик і цукор.

В 19 в. чимало Г. студіювало по високих школах України, зокрема в Київській Духовній Академії, як видатний педагог Яків Гогебашвілі, що перший висунув думку про потребу перекладів з укр. на грузинську мову. Ін. Г. були урядовцями, адвокатами, лікарями, утворюючи невеличкі колонії по більших містах. В політиці рос. уряду щодо України і Грузії було чимало спільного, зокрема в 1830�40-их рр. (грузинська змова 1832 р., справа кн. Дадіяна в Мінгрелії, справа кн. Рєпніна на Україні та ін.). Можливо, що й це мало вплив на Шевченка (�Кавказ�).

Чимало зробив для взаємного зближення видатний письм. Акакій Церетелі (1840�1915), ентузіястичний прихильник Шевченка, якого знав особисто і впливи ідей якого виявив у своїй творчості. Особливо виразно продемонстрована була пошана до Шевченка під час святкування ювілею в Тбілісі 1911 р. Шевченкові твори перекладали тоді Ніко Ломоурі (1852�1915), що вчився в Києві й у 70-их рр. дописами до грузинських газет інформував про життя на Україні, М. Ґуріелі, С. Хундадзе, Д. Томашвілі, М. Кінцурашвілі, С. Шаншіашвілі, Д. Еріставі й ін.; кілька Шевченкових віршів грузинські композитори поклали на музику; відбувалися прилюдні доповіді про Шевченка (А. Ґарсеванішвілі 1911).

В кін. 19 в. з�явилися окремі переклади з Котляревського (С. Хундадзе) й Квітки-Основ�яненка (Д. Месхі), на поч. 20 в. з�явилися деякі твори Франка в перекладах І. Евдошвілі (Хосіташвілі), згодом К. Джапарідзе і Н. Кіпіані. У 40�50-их рр. 19 в. в Тбілісі виставлялися укр. мовою �Наталка Полтавка� й �Москаль Чарівник� Котляревського. В 1889 р. великий успіх мали ґастролі групи М. Старицького, а в 1890 р. � М. Кропивницького. На поч. 20 в. в Тбілісі створилася укр. група, керована М. Біляєвою (з 1902 до 1919 було поставлено понад 45 п�єс). З�явилися перші переклади з грузинської укр. мовою � О. Лотоцького (оп. �Ніна� О. Казбека в �Правді�, окремі поезії в �ЛНВ�) та П. Грабовського (з І. Чавчавадзе).

З посиленням боротьби за нац. права Г. не раз спільно виступали з українцями. Діяльність укр. студентських громад знаходила підтримку студентів-Г., що вчилися в Києві (напр., пед. і гром. діячі Н. Ґамбарашвілі, Шіо Чітадзе). В 1914 Г. брали участь у виступах з приводу заборони Шевченкових свят. Особисті зв�язки посилювалися під час перебування в Грузії 1910�13 Л. Українки та її чоловіка, етнографа К. Квітки.

Спільно діяли українці й Г. в Петербурзі 1906, за часів 1 Держ. Думи, в Союзі Автономістів (віце-през. його від українців був І. Шраг, від Г. � В. Геловані). В 4 Держ. Думі гостро виступав у справах рел. і культ. переслідувань українців в окупованій Галичині Н. Чхеїдзе.

Після революції Г. брали участь у скликаному в Києві з ініціятиви Центр. Ради з�їзді представників поневолених національностей Росії 23�28 вересня 1917. У 1918 уряд Укр. Держави мав офіц. дипломатичні відносини з Грузинською Республікою; 5.12.1918 між укр. урядом і Грузинською Республікою був укладений договір про консулярні й торг. відносини, про мореплавство й транзит; в Тбілісі був укр. ген. консул Лісняк, згодом, за Директорії, послом став І. Красковський, укр. консульства до кін. 1920 існували в Батумі й Ґаґрах. Гол. грузинської місії в Києві був проф. Віктор Тевзайя. На еміграції співпраця українців і Г. знайшла вияв зокрема в діяльності Прометейського руху, АБН і Паризького бльоку.

З поч. 20-их рр., під сов. режимом, грузинсько-укр. відносини змогли розвиватися лише в площині культурній. Традицією стали поїздки укр. письменників до Грузії й грузинських на Україну. Поряд із цим відбувалися виставки, напр., укр. мист. виставка 1931 в Тбілісі �Україна в гостях у Грузії�. В Грузію приїздили на гастролі Держ. Капеля �Думка�, театри �Березіль� (тепер Театр ім. Шевченка), Театр ім. Франка й ін. По Україні ґастролювали Театр ім. Руставелі, Театр ім. Марджанішвілі, концертові групи композиторів і виконавців. Офіц. виявом взаємної симпатії народів було відкриття пам�ятників Д. Ґурамішвілі в Миргороді 1949 і Лесі Українці в Сурамі 1952.

Найплідніше виявилися укр.-грузинські зв�язки в перекладах літ. творів. Поза окремими творами, в 1939 і в 1953 рр. вийшли великі вид. поезій Шевченка; в 40-их рр. � твори І. Франка, зокрема �Мойсей�, 1949 і 1952 вийшли збірки творів Лесі Українки. Перекладали ці твори відомі груз. письменники, як С. Чіковані, К. Лорткіпанідзе, І. Мосашвілі, А. Машашвілі, І. Абашідзе, Р. Ґветадзе, В. Гапріндашвілі, С. Шаншіашвілі, О. Курателі й ряд ін. Перекладені також твори сучасних укр. письменників М. Бажана, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, П. Панча, І. Кочерги, О. Корнійчука (п�єси двох останніх ішли в театрах Грузії) й ін. Найкращі переклади з грузинської належать М. Бажанові: �Витязь в тигровій шкурі� Шота Руставелі й �Давитіяні� Д. Ґурамішвілі. Ряд ін. творів грузинської літератури перекладали М. Рильський, А. Малишко, П. Воронько, М. Нагнибіда, С. Крижанівський й ін. [М. Глобенко]