Губернатор
, у царській Росії управитель губернії, призначався царем із дворянства. На поч. 19 в. до деяких губерній (Київська, Подільська, Малоросійська) призначалися військ. губернатори. Г. очолював губ. правління й ін. органи губернії і мав нагляд над земською самоуправою; він перебував в адміністративній залежності від мін. внутр. справ. Нагляд над деякими губерніями здійснювали ще генерал-губернатори. Після революції 1917, за Центр. Ради, губерніями керували губерніальні комісари, а в Укр. Державі 1918 губерніяльні старости. В окупованій рос. військами Галичині (191417) були призначені кілька губернаторів.Губернатором називався також гол. автономного краю Підкарпатської Руси в 192038 рр., призначуваний през. Чехо-Словаччини; його компетенції були обмежені чехо-слов. урядом і крайовою адміністрацією на чолі з віцегубернатором чес. національности; функції Г. мали скорше репрезентативний характер. Губернаторами на Закарпатті були: Ю. Жаткович (192021), А. Бескид (192333), К. Грабар (193538). [В. М.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|