Жито
(Secale cereale L.), одна з найважливіших зернових рослин, на Україні побіч з пшеницею основне хлібне збіжжя; вирощується як озиме й ярове, на Україні лише як озиме. Житній хліб має порівняно з пшеничним менше білків, зате більше товщів, він поживний і багатий на вітаміни; Ж. використовується також як ранній зелений корм, зерно як сировина для спиртової пром-сти, солома як покривний матеріал, підстилка, паливо, на виготовлення мат, виробництво целюльози тощо. Ж. порівняно з пшеницею більш зимостійке, натомість більш вразливе на посуху, менш вибагливе щодо ґрунтів і дає добрі врожаї також на піщаних і кислих ґрунтах. Через свою невелику вибагливість Ж. з давніх-давен було основиним збіжжям холоднішої частини Европи.На Україні Ж. появилося в культурі пізніше від пшениці, в 21 тисячолітті до Хр.; за княжих часів було найважливішим збіжжям; з 18 в., мірою заор.вавання чорноземних степів і лісостепу, відходило на дальший плян перед пшеницею, а з другої пол. 19 в. й перед ячменем. 1913 р. посівна площа Ж. займала на території УССР в нинішніх межах 4,5 млн. га (на всіх укр. етногр. землях бл. 6,7 млн. га), або 16,2% всієї засівної площі, себто трете місце після пшениці (озима 3,1 млн. га, яра 5,8) і ячменю (5,8 млн. га); на відміну від пшениці й ячменю, що їх 45% збору експортовано за межі України, Ж. на 90% споживалося на Україні. Посівна площа Ж. зазнала в 1930-их рр. деякого зменшення (1940 р. 3,7 млн. га, 11,8% всієї посівної площі), але відсоток Ж. в площі засіяній хлібним збіжжям, себто пшеницею й Ж., був той самий 34%. Сильнішого зменшення зазнала посівна площа Ж. в 1950-их рр. у висліді сов. госп. політики поширити площу пшениці; 1955 вона зайняла в УССР 2 645 000 га, або 8% всієї засівної площі і 23,4% площі, засіяної хлібним збіжжям. Площа під Ж. на всіх укр. етногр. землях займає приблизно 3,5 млн. га, трете місце в світі після Росії й Польщі.
Геогр. розміщення Ж. відповідає природним умовам; Ж. є й далі гол. збіжжям півн. України з її піскуватими ґрунтами і холоднішим літом, де займає бл. 30% всієї засівної площі; чимале значення має Ж. на Підкарпатті і в зах. частині Галичини (бл. 20% засівної площі), на дальший плян сходить у смузі лісостепу (не цілих 10%), не має значення в степах. Площа під Ж. зменшується насамперед в лісостепу й степу, залишається без великих змін в лісовій смузі (див. ЕУ І, стор. 105659 та мал. 756). Заг. збір Ж. ближче невідомий; пересічний річний збір Ж. за 193638 рр. становив для УССР в сучасних межах 5,1 млн. т (для всіх укр. етногр. земель 7,1 млн. т), що становило 18 (25) % збору СССР і 11 (15) % світового.
До революції висівали на Україні місц. сорти Ж. і петкуське Ж.; нині найпоширеніші сорти: Харківське 194, Таращанське 2, Поліське, Весело-Подільське, Таращанське 4, виведені перев. в 1930 і 40-их рр. [В. Кубійович]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|