Заболотний Данило (18661929), визначний мікробіолог і епідеміолог родом з Поділля, закінчив природничий фак. Одеського і мед. фак. Київського Ун-ту, до 1897 працював у Києві, в 18981919 рр. в Петербурзі як проф. Жін. Мед. Ін-ту і Військ.-Мед. Академії; з 1919 знову на Україні в Одесі й Києві, з 1922 д. чл. ВУАН, її през. (192829), д. чл АН СССР, засновник Ін-ту Мікробіології та Епідеміології (нині ін-т АН УРСР носить його імя). 189799 З. брав участь в експедиціях для вивчення чуми в Індії, Арабії, Китаї, Монголії, Персії, а в 191017 сам керував експедиціями в Одесі, Манджурії, Туркестані, на Уралі й Донщині. З. є автором близько 100 праць, в основному присвячених вивченню чуми, холери й сифілісу. Світове значення має його дослідження чуми; він перший виявив ролю польових гризунів у поширенні чуми. З. працював над етіологією і патогенезою сифілісу, зокрема вивчив його збудника бліду спірохету. З. кілька разів керував боротьбою з чумою, холерою й висипним тифом в Росії й на Україні; його наук. і орг. робота спричинилася до ліквідації цих епідемій. Гол. праці: Чума. Эпидемиология, патогенез и профилактика (1907), Сифилис, его патогенез и этиология (1909), підручники Общая бактериология (1909), Основы эпидемиологии (1927) та укр. мовою Мікробіологія. АН УРСР видала вибрані праці З. Избранные труды: 1 т. Чума, (1956) і 2 т. Холера (1957). С. Чоботарка (Крижопільського р-ну Вінницької обл.), де вродився і похований З., носить тепер назву Заболотне, а з його садиби створено меморіяльний музей.
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]
|
|
|