Загаров (Фессінґ) Олександр (1877Ч1941), визначний актор, режисер і педагог родом з Єлисаветграду, закінчив Муз.-Драматичне Училище Моск. Філармонічного Т-ва (учень В. Немировича-Данченка), 1898Ч1904 актор Моск. Художнього Театру, згодом актор і режисер провінційних рос. театрів, з 1910 у Москві й Петербурзі, з 1918 режисер Першого Держ. Укр. Драматичного Театру в Києві, далі Театру ім. Шевченка, викладач Муз.-Драматичного Ін-ту ім. М. Лисенка; 1921 переїхав до Львова, де став режисером театру лУкр. Бесіди╗, в якому працював до 1927, здійснюючи свою програму психологічно-літ. театру. Театр З. в Галичині мав переломове значення. Брак коштів на утримання театру змусив З. переїхати на Закарпаття, звідки він повернувся 1928 р. до Харкова, де працював в Червонозаводському Театрі, згодом в укр. театрі лЖовтень╗ у Ленінграді. Політ. переслідуваний, З. повернувся на рос. сцену Москви, Хабаровська, Владивостоку, Коврова. Гол. постави З.: лГріх╗ (Винниченка), лВізник Геншель╗ (Гавптмана), лПримари╗, лГедда Ґаблер╗, лНора╗ (Ібсена), лБатько╗ (Стрінберґа), лТартюф╗ (Мольєра), лМірандоліна╗ (Ґольдоні), лОтелло╗ (Шекспіра) й ін. З. приніс на укр: сцену течію модерного реально-психологічного театру. Погляди З. на театр висловлені в його кн. лМистецтво актора╗ (1920). [В. Г.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 2]