Кметь
| Кметь, в давньому чес. праві воєвода, у півд. словян і поляків вільний селянин, згодом дещо залежний від пана і прикріплений до землі. З 14 в. на укр. землях під Польщею вільних селян почали називати К. та поступово закріпачувати. В обовязки К. входило плачення чиншу за землю, податок в натурі та паншина; право виходу К. з-під залежности пана було обмежене, він підлягав і приватному судові пана (див. Домініяльні суди). Назва К. і відгук цієї інституції збереглися у звичаєвому праві на Закарпатті ще в 20 в. на визначення бідного селянина, який осідав у чужій хаті за обовязок обробки землі. У старовинних рукописах (Слово о полку Ігореві й ін.) К. називали дружинників. |
|
|
|
|
|
|