Колективізація сільського господарства, в больш. термінології: переведення сел. госп-ва з приватно-капіталістичного на колективно-соц. спосіб виробництва. Ідея К. с. г. віддавна відома в соц. і кооп. рухах, а марксизм безпосередньо включив Її в свою програму, хоч за Ф. Енґельсом процес К. с. г. мусів бути цілком добровільним і повільним. Рос. большевики прийняли програму К. с. г. щойно після Жовтневої революції.

В УССР вже в 1919 р. створилися перші колективні сіль. госп-ва � комуни, складені гол. чином з робітництва. У лютому 1921 в Одесі відбувся І з�їзд с.-г. колективів. Декрет ВУЦВК 9.8.1922 заохочував добровільну К. с. г. значними пільгами. Т. зв. �кооп. плян� Леніна передбачав поступову К. с. г. шляхом розвитку усіх родів кооперації, зокрема кооп. машинових т-в, які екон. заохочували б селян до спільного обробітку їхньої землі. Укр. аграрники-кооператори (І. Клименко, М. Одинець, Триліський та ін.) в УССР також розробляли теорію добровільної К. с. г., гол. чином у формі тсоз�ів, а не артілей.

В 1921 існувало 193 добровільні колгоспи, 1928 � 9734, яким належало 2,5% всіх госп-в та 2,9% землі. За першим варіянтом пляну І п�ятирічки УССР, на кін. 1932 К. с. г. мала бути доведена до 12% усіх земель сел. сектору, а остаточний варіянт п�ятирічки, затверджений у квітні 1929, передбачав довести К. с. г. до 25%. Однак, у листопаді 1929 усі ці пляни скасовано і розпочато насильну К. с. г.

Примусову К. с. г. ВКП(б) розпочала тому, що для виконання першої п�ятирічки приспішеної індустріялізації не вистачало капіталу. Додатковий капітал можна було здобути тільки коштом збільшення експорту с.-г. продуктів, а для цього треба було заготовити достатню їх кількість по низьких цінах. Тим часом селяни не бажали здавати державі хліб за безцінь. На додачу, депресія на світових ринках значно понизила ціни на експортне збіжжя. К. с. г. мала на меті піднести товаровість зерна і заготовляти дешевий хліб державі, піднести, завдяки механізації та раціональній ор-ції праці, врожайність, і т. ч. створити капітал для індустріялізації, а також, позбавивши селян власних засобів виробництва, виштовхнути їх зайву робочу силу з села до міста.

Примусова К. с. г. була апробована постановою пленуму ЦК ВКП(б) 17.11.1929, яка наказувала: �Україна повинна протягом найкоротшого строку дати зразки орг-ції великого усуспільненого госп-ва�. Пленум постановив розпочати будівництво Харківського тракторного заводу та виробництво комбайнів у Запоріжжі. Керуючись цією постановою, листопадовий пленум ЦК КП(б)У та уряд УССР постановою з 25.12.1929 передбачили довести до жовтня 1930 К. с. г. до 21,6% землі, але постанова ЦК ВКП(б) з 5.1.1930 наказала приспішити К. с, г., закінчити її в гол. зернових р-нах за один-два роки і �ліквідувати куркуля як клясу�, поскільки припускалося, що куркулі очолять опір К. с. г. Для виконання цих завдань КП(б)У направила на село багато партійців (з 1930 до 1932 їхня кількість на селі зросла з 38 500 до 112 000), пром. робітників з міст (1930 � 10 500), які призначалися гол. колгоспів та сіль. рад, і 19400 міськ. робітників і службовців, що дістали тимчасові відрядження на село. К. с. г. середняцької маси селян велася, як ствердив гол. уряду УССР В. Чубар, за принципом: �Іди в колгосп, а коли ні � то на Соловки!� Заяви на вступ до колгоспу часто підписувалися під фізичним терором. Вживано також екон. тиск: індивідуальні селяни в 1930 мали здавати державі по 300�450 пудів хліба, а колгоспники від цього звільнялися; грошовий податок колгоспники платили в розмірі 5�7% свого прибутку, а усі ін. селяни � 7�70%.

Темп К. с. г. був дуже приспішений. На 10.3.1930 колективізовано 65% дворів та 70% робочої худоби, в багатьох випадках усуспільнювалося все, навіть кури та домашній посуд. Насильство викликало значні заворушення серед селян, зокрема т. зв. �бабські бунти�. Сталін цього злякався і 2.3.1930 написав у �Правді� ст. п. н. �Запаморочення від успіхів�, в якій наказав зупинити примусову К. с. г. Слідом за цим, 15.3.1930 ЦК ВКП(б) дозволив селянам виходити з колгоспів та забирати назад своє майно. На Україні майже пол. селян негайно покинула колгоспи (див. таблицю [...]) і на 1.11.1930 залишилося лише 30% колективізованих сел. дворів. Коли ж виявилося, що без застосування примусу всі колгоспи розваляться і селяни повернуться до одноосібного господарювання, знову застосовано примусову К. с. г.

В УСCР урядовий опір цим постановам протривав ще кілька місяців, але вже в листопаді 1930 уряд УССР постановив довести до весни 1931 К. с. г. до 70%, а грудневий пленум ЦК ВКП(б) підвищив до 80% і додав, щоб впродовж 1932 К. c. г. була цілком закінчена. Так взимку 1930�31 розпочалася друга хвиля К. с. г. Вже 2.8.1931 ЦК ВКП(б) відзначив, що К. України наближається до �успішного кінця�, Про опір укр. селян свідчать офіц. дані про те, що протягом одного лише 1931 р. в 24,7% новостворених колгоспів України наближається до �успішного кінця�. доби, в 9,6% � псування машин, в 44,0% � напади на активістів, а в багатьох селах були бунти й повстання; цей опір робили не куркулі, бо вони були ліквідовані гол. в 1930 р. Про опір селянства К. с. г. свідчить також масове різання приватної худоби, щоб не віддавати її до колгоспу. Між 1928 і 1932 кількість великої рогатої худоби в цілому по УССР зменшилася з 8,6 млн гол. до 4,8 млн. В 1930 Москва збільшила заготівлі хліба на Україні на 115% порівняно з 1926�27; з врожаю 23,1 млн т було забрано 7,7 млн т. Такого ж розміру плян було накладено і на врожай 1931, хоча примусова К. с. г. зменшила врожайність бо колгоспи були безгосподарними, а селяни не вміли і не хотіли колективно працювати; тому, хоч врожай 1931 й становив 18,3 млн т, за офіц. даними, 30-40% його було втрачено при збиранні. З фактичного збору 1931 11�13 млн т � владі вдалося забрати 7,0 млн т. Т. ч. укр. селянам для споживання залишилося в сер. по 112 кг зерна на душу, через що на весні 1932 р. вибух голод на Україні. Не зважаючи на голод, на врожай 1932, що дорівнював 13,4�14,7 млн т на пні і втрати якого становили знову 40�50%, Москва наклала плян хлібозаготівель 6,6 млн т, хоч змогла забрати з цього лише бл. 5 млн т, бо, як висловився М. Скрипник, �брати було нічого, все вже забрали під мітьолку�. В наслідок цього на душу сіль. населення УССР залишилося для споживання в сер. по 83 кг хліба, і тому в 1933 голод досяг ще більших розмірів. В Росії голоду майже не було, бо норми хлібозаготівель там були встановлені значно нижчі, ніяк на Україні. Про свідому експлуатацію України свідчить те, що врожай її становив 27% врожаю всього СССР, а хлібозаготівлі � аж 38%.

Щоб не дати голодним селянам розтягати колгоспний хліб, уряд СССР видав 7.8.1932 закон �Про охорону соц. майна�, який дозволяв за це навіть розстрілювати селян. Поскільки протягом 1932 К. с. г. не посунулася, а колгоспи були в жалюгідному стані, 30.1.1933 уряд СССР видав постанову �Про зміцнення колгоспів�, яка дозволяла конфіскувати усю власність та засилати на Сибір усіх селян, що ще відмовлялися вступати до колгоспів. Одночасно при МТС (машинно-тракторні станції) було утворено т. зв. політвідділи, що одержали повну адміністративну владу на селі. Складені гол. з чекістів, політвідділи терором завершили К. с. г. Колгоспи дещо зміцніли лише після того, як з 1933 механізація сіль. госп-ва на базі МТС стала швидко зростати. (Ще в 1932 уся енергоозброєність сіль. госп-ва УССР складалася на 76,2% з живого тягла і лише на 23,8%� з мех.).

В маштабах усього СССР натиск К. с. г. робився гол. на Україні, на Дону й Кубані. К. с. г. в РСФСР проходила повільніше, ніж на Україні; на 1.10.1929 тут було колективізовано 7,4% сел. дворів, 1.3.1930 � 59,3%, 1.5.1930 � 23,4%, 1.7.1932 � 59,3%, а 1.10.1937 � 92,6%.

Вже після 1935, завдяки К. с. г., держава була спроможна закуповувати за безцінь і відбирати понад 50% гуртової продукції сіль. госп-ва України, яку вона потім перепродувала по підвищених цінах у містах і самим селянам та за кордоном і за кошт так створеного безплатного капіталу фінансувала розбудову важкої пром-сти (див. Заготівлі с.-г. продуктів та Колгосп). Завдяки К. с. г. капіталовкладення в СССР вже в 1932 змогли перевищити рівень 1928 в 5,2 рази. К. с. г. створила для індустрії також велике джерело робочої сили, яка набиралася в колгоспах в пляновому порядку, як до армії.

К. с. г. Зах. Укр. Земель розпочалася після першої окупації Зах. України літом 1941; на поч. 1941 колективізовано лише 3,1% сел. госп-в, а на 1.6.1941 � вже 13.0%. Після війни нова хвиля К. с. г. мала місце восени 1948, остання на весні 1950, як про це свідчить відсоток сколективізованих сел. госп-в: 1.1.1948 � 9,6%, 1.1.1949 � 49,0%, 1.7.1950 � 92,7%. Для проведення К. с. г. большевики стосували тут ті самі методи, що свого часу й на Центр. і Сх. Укр. Землях; зокрема, при МТС були створені політвідділи, складені з озброєних емведистів. Під час К. с. г. на Зах. Україні, особливо на Підкарпатті, завзятий опір колективізаторам ставила УПА. Більшість колгоспів на Зах. Укр. Землях довгий час залишалися недолугими й злиденними (див. також ЕУ І, стор. 550�51 та П�ятирічки, КПСС, КПУ, Голод, Колгосп).