Конституція (з латинської constitutio), основні закони про держ. устрій та взаємовідносини громадян і держави.

Першим документом конституційного характеру на Україні була Бендерська конституція, прийнята 1710 р. мазепинськими еміґрантами.

Укр. держ. формації, що виникли в 1917�20 рр. мали кілька К.: устрій УНР визначали окремі держ.-правні акти � універсали і закони аж до прийняття Центр. Радою 29.4.1918 суцільного документу � Конституції Укр. Нар. Республіки, яка не увійшла в життя в наслідок гетьманського перевороту. К. Укр. Держави за гетьмана П. Скоропадського міститься в �Грамоті� гетьмана та в �Законі про тимчасовий держ. устрій України� (див. Гетьманський уряд і ЕУ І, стор. 649�50). Конституційними актами УНР за Директорії були окремі деклярації та закони, м. ін. �Закон про форму держ. влади�, прийнятий трудовим Конгресом 28.1.1919. Значення для укр. політ. правної думки має проект �Основного держ. закону про устрій Укр. Держави�, опрацьований у травні 1920 Всеукр. Нац. Радою в Кам�янці Подільському та проект, опрацьований 1921 р. О. Ейхельманом, який приймає федеративну структуру УНР. В ЗУНР прийнято було ряд законодавчих актів, що становили зміст Конституції Зах.-Укр. Нар. Республіки.

В УССР діє Конституція УССР з 10.1.1937 з пізнішими змінами.