Краєзнавство, сукупність інформацій про якусь країну з погляду географії, природи, історії, етнографії, нар. госп-ва тощо; в УССР під К. розуміється вивчення якоїсь невеликої території з вищеподаних поглядів, звич. місц. силами. Форми краєзнавчої праці: краєзнавчі музеї, т-ва, гуртки, виставки тощо; К. відограє велике значення в школі.

До революції матеріяли з К. збирали й публікували різні центр, і гол. місц. урядові й гром. установи й т-ва, зокрема т-ва природників при ун-тах, земські установи (їх статистичні відділи), місц. наук, т-ва (напр., на Волині, Кубані) тощо, а також приватні особи. В широкому масштабі краєзнавчі досліди провадила в 1850-их рр. Комісія для опису губерень Київської шкільної округи, що існувала при Київ. Ун-ті. За час свого короткого існування (1873�76) поважну краєзнавчу роботу провів Півд.-Зах. Відділ Рос. Геогр. Т-ва; укр. землі були також предметом зацікавлення Моск. Т-ва дослідників природи і � якщо ідеться про Правобережну й Зах. Україну, Поль. Т-ва Краєзнавства у Варшаві (орган �Ziemia�). Докладніше див. Географія.

В 1920-их рр. К. буйно розвинулося на підсов. Україні. Краєзнавчу роботу вели: Краєзнавча Комісія при ВУАН (з 1922), яка видавала свій �Бюлетень� і мала студентську секцію та свої підкомісії у Харкові й Одесі, Сільсько-Госп. Наук. Комітет (при Наркомземі), Укр. Комітет Краєзнавства в Харкові (всеукр. установа при Укрголовнауці), що видавав місячник �Краєзнавство� (в 1927 р.), Центральне Статистичне Управління УСРР та його філії й ін. Льокальну краєзнавчу працю вели т-ва дослідників природи і місц. наук. т-ва, музеї, краєзнавчі гуртки тощо; деякі з них видавали свої краєзнавчі публікації. Т-во дослідників природи в Києві видавало �Записки�, Одеська Комісія Краєзнавства (з 1920 р.) �Вісник Краєзнавства�, Комітет вивчення Поділля (з 1924) � 23 краєзнавчі праці, Окружний Краєзнавчий Комітет в Кам�янці Подільському зб. �Кам�янеччииа� (2 випуски). Краєзнавче значення мали такі праці, як �Вся Одещина�, зб. про Вінничину, Уманщину, Миколаївщину тощо. Краєзнавчий характер мали пращі низки Комісій ВУАН, як Комісії Києва й Правобережжя, Полудневої України, Лівобережної України, Зах. України, Іст.-геогр. тощо. Всього існувало бл. 100 різних краєзнавчих орг-цій.

В 1930-их рр. большевики розгромили цю краєзнавчу роботу й установи, які її вели. Сучасне К. має м. ін. завдання допомагати в реалізації сов. госп. плянування (напр., розробляти краще використання природних ресурсів даного р-ну) та насамперед щирити сов. патріотизм: на прикладі даного р-ну вивчати події з больш. революції і війни 1941�45, місц. сов. героїв тощо. К. плекається за допомогою спеціяльних краєзнавчих музеїв, ч. яких перевищує 50; серед них є ряд великих обл. (наприклад. Вінницький, Житомирський, Закарпатський, Кримський, Сталінський, Чернівецький та ін.), також низка районових, шкільних, колгоспних тощо. Краєзнавчі публікації в УССР почали численніше виходити тільки в другій пол. 1950-их рр. (описи окремих обл. � серія �Області Укр. РСР�, міст, туристичні довідники й карти, ж. �Краєзнавство в школі� тощо). Краєзнавчі гуртки існують при бібліотеках, музеях, різних клюбах, школах. Натомість немає ні центр. укр. краєзнавчої установи, ні укр. краєзнавчого журн.

На Зах. Укр. Землях в період між двома світовими війнами діяло краєзнавчо-туристичне т-во �Плай� у Львові (з 1924 р.), яке видавало 1937�39 р. ж. �Наша батьківщина�. Краєзнавчий характер мало т-во �Бойківщина� з його цінним музеєм; до краєзнавчих музеїв можна зарахувати музеї в Сяноці (Лемківський), Яворові, Коломиї, Ужгороді й ін. З краєзнавчих монографій слід згадати зб. �Карп. Україна� (1939), публікації Ю. Тарновича, присвячені Лемківщині та ін.