Квітка Григорій, літ псевд. Грицько ОсновТяненко (1778Ц1843), письм. шляхетського роду з околиці Харкова Основи. Хоровитий з дитинства, К. відзначався лагідністю й побожністю і на 23 р. життя вступив до Курязького монастиря, але по 4 рр. послушництва повернувся до світського життя (назавжди зберігши побожність, що позначилася на всій його творчості) і розвинув різноманітну гром. діяльність, бувши дир. театру в Харкові, керуючим справами в лОбществе благотворения╗, фундатором дівочого ін-ту, пов. маршалком, гол. харківської палати уголовного суду тощо.

Писати К. почав пізно, спочатку рос. мовою (лМалороссийские анекдоты╗, 1820Ц22), а потім і укр. Як представник укр. шляхетської провінційної верстви, що лишалася відданою рос. цареві, визнаючи непорушним існуючий стан речей (К. не торкається в своїй творчості жодних проблем соц. і нац. несправедливості), К. йшов спочатку в річищі літ. травестії (лкотляревщина╗), розглядаючи писання по-укр. як забаву. Таким є його перше (і перше в новій укр. літературі взагалі) укр. оп. ллатинська побрехенька, по-нашому розказана╗ Ц лСалдатський патрет╗ (альманах лУтренняя звезда╗, 1833). Почасти до цього жанру належать й ін. гумористичні повісті К.: лПархімове снідання╗, лПідбрехач╗, лНа лущання як завТязано╗, лКупований розум╗. Далеко більше значення мали його лМалороссийские повести, рассказваемые Грыцьком Основьяненком╗ (1834Ц37): лМаруся╗, лСердешна Оксана╗, лЩира любов╗, лБожі діти╗, лПерекотиполе╗ й ін., в яких він від жарту-травестії переходить до трактування поважних тем, щоб довести, що й від укр. мови лможна розчулитися╗. Саме ці повісті мали великий вплив на дальший розвиток укр. літератури і забезпечили К. почесне імТя лбатька укр. прози╗. Квітчина (нетравестійна) повість, сюжет якої розгортається цілковито поза соц. конфліктами, з її ідеальними цнотливими й побожними героями, є типовим зразком укр. сантименталізму, що живиться з двох джерел Ц лі книжними впливами, і впливами нар. творчости╗ (М. Зеров). Цими останніми пояснюються риси сантименталізму в укр. прозі аж до найновіших часів. З другого боку, замилування К. до етногр. описовости позначилися на укр. прозі до кін. 19 в. і навіть далі. Знижений стиль сантиментальної повісти К. супроти, напр., рос. пояснюється тогочасними уявленнями, що по-укр. треба писати, дивлячись на предмет очима простої людини.

Як драматург К. популярний і досі на укр. сцені комедією лСватання на Гончарівці╗ (1836) і лШельменко Ц волосний писар╗ (1831) та лШельменко-денщик╗ (1837). З кількох комедій рос. мовою деякі дослідники вважають пТєсу лПриезжий из столицы, или суматоха в уездном городе╗ (завдяки подібності сюжету) попередницею лРевизора╗ М. Гоголя. З прозових творів рос. мовою особливою популярністю користувався роман лПан Халявский╗ (1839).

Характером своєї творчости К. належить до доби клясицизму, не переходячи в романтику, що тоді вже починалася. Гол. значення його в поширенні засягу укр. мови на лповажну╗ прозу й у значному впливі на летногр.╗ школу наступної доби. [І. Кошелівець]