Ікона

Ікона, в візант. мистецтві назва кожного зображення Христа, Богородиці, святих і подій з св. Письма, переносне або настінне, виконане будь-якою технікою; в сучасній правос. церкві поняття І. обмежене зображеннями св. предмета на окремих дошках рідше камяних або металевих плитах, як також в емалі й мозаїці. І. виконувано спеціяльною технікою за традиційними приписами: липову, дубову або кипарисову дошку заліпляли тонким полотном і покривали кількома верствами левкасу (алябастер з клеєм), шліфували і, за порядком, виконували рисунок,золочення,розпис яйцевою темперою і вкінці покривали покостом (олифою). Музей Духовної Академії в Києві мав кілька ікон з 6 в., виконаних енкавстикою (восковими фарбами) в монастирі на Сінаї; тепер в Музеї зах. і сх. мистецтва в Києві.

Перші ікони на Україні були грец. походження, літопис згадує, що кн. Володимир прикрасив церкву св. Богородиці в Києві (Десятинну) іконами, які привіз з Корсуня. Найстаріші збережені укр. І. походять з 1112 вв., найкраще досліджені з 1516 вв. Старі І. були часто перемальовувані, і їх первісний вигляд важко встановити, до того ж не багато з них залишилося на Україні. Численні І. на Україні були особливо шановані або вславилися як чудотворні і часто ставали предметом воєнної здобичі або дарування. Найвідоміші з них: Вишгородська, звана Володимирська (11 в., тепер у Третьяковській ґалереї в Москві), Ігоревська (12 в., в Києво-Печерській Лаврі), Печорська або Свінська Божа Мати, припускають, твір преподобного Алімпія, але певніше з 14 в., Бориса і Гліба (1112 в.), Межигірський Спас, Успіння Божої Матері Печорської, Чернігівська (12 в., нині Смоленська), Холмська, Зарваницька, Гошівська, Крехівська, Белзька (тепер Ченстохівська копія), Самбірська, Жировецька (нині в Римі), Лубенська, Теребовельська (тепер у Львові), Марія Повч з Закарпаття (нині у Відні), Почаївська, Супрасльська, Покрови з Січової церкви на Запоріжжі та ін. Серед них з іконографічних типів найчисленніше збереглися варіянти з Одигітрії (провідниця в дорозі), Оранти (молитовної), Предста Маріє, Цариці Небесної і Заступниці. І., як предмет рел. пошани, має місце в кожній укр. христ. хаті. (Див: Емаль, Іконографія, Іконопис, Іконостас).

Література: Білоус Ф. Описание иконъ по церквахъ русскихъ въ столичномъ градЬ ЛьвовЬ. Л. 1857; Петров М. Альбом достопримечательностей Церковно-археологического музея при Киевской Духовной Академии. К. 1912; Петров М. Южно-русские иконы, Искусство в южной России. К. 1913; ПІептицький А. З іст. і проблем нашої штуки. Діло, ч. 27981. Л. 1913; Wulff O. Alpatov M. Denkmaler der Ikonenmalerei. Дрезден 1925; Пещанський В. Дещо про укр. і великоруські ікони, ас. Богословія, III. Л. 192526; Свенціцький І; Ікони Гал. України XVXVI вв. Л. 1929; Поклін Марії, зб. Мюнхен 1947. [С. Гординський]

 

 

 

Книгарня Горизонт

 

Сайт управляется системой uCoz