Іларіон
|
Іларіон, світське імТя Огієнко Іван (*1882), правос. митр., мовознавець й історик церкви, церк. і культ. діяч, д. чл. НТШ. Нар. в Брусилові на Київщині, закінчив 1909 Київ. Ун-т, де потім був приват-доц. на катедрі мови й літератури; 1918 проф. Київ. Держ. Ун-ту, 1919 організатор і ректор КамТянець-Подільського Держ. Укр. Ун-ту. 1918 мін. освіти в уряді УНР, 1919Ч21 мін. віроісповідань. В жовтні 1920, коли Директорія залишила КамТянець-Подільський, І. став головноуповноваженим уряду, звідки згодом емігрував до Польщі. 1926Ч32 І проф. церк.-слов. мови й палеографії правос. фак. Варшавського Ун-ту. 1940 І. хіротонізований і став архиєп. холмським і підляським, згодом з титулом митр. (1943); з 1947 у Вінніпезі, де з 1951 є гол. Укр. Гр.-Правос. Церкви в Канаді. І. працює науково в ділянках укр. мовознавства, славістики, іст. церкви, культури, канонічного права. Автор багатьох праць; серед них: лОгляд укр. язикознавства╗ (лЗНТШ╗, LХХІХЧLХХХ, 1907), кілька розвідок про Іоанікія Ґалятовського (1910Ч14), лУкр. культура╗ (1918), лУкр. стилістичний словник╗ (1924), лІсторія укр. друкарства╗ (1925), УWzory pism cyrylickichФ (1927), лКостянтин і Мефодій...╗ (2 тт., 1927Ч28), лПамТятки старослов. мови 10Ч11 вв.╗ (1929), лУкр. мова 16 ст. (Крехівський апостол)╗ (1930), лСкладня укр. мови╗ (2 тт., 1937Ч38), лУкр. Церква╗ (2 тт., 1942), лСлово про Ігорів похід╗ (1949), лІсторія укр. літ. мови╗ (1950), лІконоборство╗ (1954), лУкр. церква за час Руїни╗ (1956), лКн. Костянтин Острозький і його культ. праця╗ (1958). І. Ч перекладач св. Письма та багатьох богослужбових книг на укр. мову, автор віршованих творів рел. змісту, напр., зб. лФілос. містерії╗ (1957), ред. і видавець ж. лРідна Мова╗ і лНаша Культура╗ у Варшаві (1933Ч39) та лСлово Істини╗, лНаша Культура╗, згодом лВіра й Культура╗ в Канаді. [І. К-ий] |
|
|
|
|
|
|