Імперфект
|
Імперфект (минулий недоконаний час), особова дієслівна форма, морфологічний новотвір праслов. доби, який у живій староукр. мові вийшов з ужитку в 12-13 вв., а в памятках церк.-філос. й іст. жанру як засіб архаїзації мови вживався й до 17-18 вв. Утворювався від основи інфінітиву недоконаних дієслів закінченнями: -Ьахь-аахъ, -Ьаше-ааше, -Ьаше(ть)/-ааше<ть); -Ьахомъ/-аахомъ, -Ьащете (-Ьасте)/ -аашете (-аасте), -Ьаху (ть)/-ааху(ть); ЬаховЬ/-ааховЬ, -Ьашета, (-Ьаста)/-аашета (-ааста), -Ьашете (-Ьасте)/-аашете (-аасте): видЬахъ, писаахъ, я бачив, я писав. Заміна І. на перфект наступила у звязку 1) з розбудовою видів дієслова, які замінили систему доконаних і недоконаних часів дієслова, 2) з частковим збігом форм аористу й І. |
|
|
|
|
|
|