Автономізм мистецтва є наріжним каменем іст.-літ. й крит. концепції З. З одного боку, вона являє собою цілковитий і безкомпромісовий розрив з народницьким утилітарним трактуванням літератури, а з другого � противагу офіц. марксистсько-соціологічному тлумаченню і плянуванню мистецтва. Боротьба З. проти протеґованих згори примітивізму та антикультурности тривала до розгрому нац. укр. культури в 1929�30 рр. Вбачаючи в насаджуваній на Україні сов. культурі новий різновид провінційної залежности від Москви, він кинув (як і М. Хвильовий) гасло европеїзму, підкресливши споконвічну належність України до евр. культ, циклу, а також гасло походу до античних першоджерел � основ кожної самостійної евр. культури. Літ. діяльність З. як поета і перекладача стоїть у цілковитій гармонії з його ідейними й теоретичними постулятами. Клясицист і парнасист за своїм мист. уподобанням, він став метром київ. неоклясичної школи і, культивуючи в своїй ориґінальнітворчості насамперед сонет і олександрини, дав високі зразки цих віршових форм. Його перу належать численні переклади з латинської поезії (Горацій, Верґілій, Овідій, Марціял, Катулл та ін.). Велику увагу З. присвятив також сонетові в чужомовних літературах, створивши зразкові переклади сонетів Ередія, Ронсара, Дю-Белле, Міцкевіча, Буніна та ін. 36. поезій і переклади: �Антологія римської поезії� (1920); �Камена� (1924, 2 вид. 1943); переклад �Мазепи� Ю. Словацького (1925); вид. за кордоном: �Sonnetarium� (1948); �Catalepton� (1952); �Corollarium� (1958); іст.-літ. праці: �Нове укр. письменство� (І, 1924); �До джерел� (1926, 2 вид. 1943); �Від Куліша до Винниченка� (1928). [В. Державин]

Книгарня Горизонт