До хрестоматії увійшли вибрані поезії Олександра Олеся,історична поема «Княжа Україна» та драматична поема «Ніч на полонині».Для полегшення роботи з матеріалом тексти згруповано за тематичним принципом. Особливо ж учителеві та учню стане в пригоді додаток до прочитаного, який містить матеріали про життєвий та творчий шлях письменника, літературно-критичні оцінки його творчості, а також орієнтовні теми творів, рефератів, усних доповідей та тезові плани до них.
 

До книжки увійшли найвідоміша з праць Соломії Павличко “Дискурс модернізму в українській літературі”, присвячена дискусійним і досі ще не розв’язаним питанням з історії вітчизняного письменства, а також уперше зібрані й есе й дослідження з проблем української та світової літератури. “Літературно-теоретичні та літературознавчі статті й дослідження Соломії Павличко сприяли створенню нового рецепційного клімату для трансформації нашого сприйняття української літератури і, поза всіляким сумнівом, розширили наш горизонт літературних сподівань. Інтелектуальне багатство, динамізм літературно-теоретичних пошуків, постійний творчий неспокій, непересічність мислення, наскрізь модерне світосприйняття засвідчили, що Соломія Павличко відкрила простір нових можливостей для українського літературознавства XXI сторіччя”. (Марія Зубрицька)
 

Книга 1: Іларіон, Слово про закон і благодать; Володимир Мономах, Повчання дітям; Слово про похід Ігорів, Літопис Самовидця; Історія Русів; Іван Вишенський, Послание к утекшимь от православной вери епископам; Милость Божія, Феофан Прокопович, Владимир; Історичні вірші: На жовтотоводську битву, Хмельницький та Барабаш, Вірші на жалісний погреб шлязетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного. Книга 2: Таємниці літопису Самійла Величка; Про українську вертепну драму та явище вертепного дійства; Йосип Обонкіон-Батя, Вертеп (“Цар Ірод”).
 

Як смішно, сумно і правдиво пише ця людина – так скажуть про стиль Світлани Пиркало майбутні літературознавці. “Не думай про червоне” – це роман про любов, як твердить його автор. Але його автором є Світлана Пиркало, отже, це дуже відмінний роман про дуже особливу любов. У пошуках людини, яку її героїня Павліна Стопудів знала сім років тому, вона вирушає до Лондона, де немає сала і квашених помідорів. Там вона знімає кімнату у діда на ймення Старий Хрич і зустрічає: свою однокласницю Оксану, чия історія стискає серце; папарацці Джеймса, який мріє сфотографувати Джорджа Клуні з бубликом; Оллі, який знає таємні шляхи на тенісні турніри; і бармена Дональда, який пам’ятає людей не за іменами, а за їхніми улюбленими напоями. Павліна знаходить також те, що так довго шукала, але на перешкоді їй стоїть людина, якої навіть не існує... Що стається далі – читайте всередині. Попереджаємо лише, що всі читачі цього роману сміються крізь сльози.
 

Збірка містить 150 пісень, записаних у Львівській та Івано-Франківській областях. Це і патріотичні авторські пісні, і ліричні солоспіви. В основі розділу “Обрядові пісні” – зразки зимового та весняного народно-пісенних циклів. Значну його частину становлять весільні пісні. У розділі “Звичайні пісні” представлені історичні, рекрутські, жартівливі пісні, балади, співанки-хроніки, пісні про кохання. Усі тексти супроводжуються нотними записами мелодій. Здійснена також паспортизація пісень.
 

Книжка – Лауреат всеукраїнської акції рейтингового опитування “Книжка року”. П’єси Леся Подерв’янського тривалий час існували у вигляді магнітофонних записів, які користувалися великим успіхом серед найрізноманітніших верств українського суспільства. У книжці представлені найкращі твори письменника. Ненормативна лексика творів Подерв’янського має глибокі корені в народній традиції, так званих “сороміцьких” та “пияцьких” піснях. П’єси Подерв’янського суттєво вплинули на розвиток новітньої української літератури. Книжка класика ненормативної драматургії, відомого художника, чиї картини зберігаються у багатьох приватних колекціях світу багато ілюстрована іншим відомим художником: лауреатом Болонської книжкової виставки Михайлом Александровим.
 

Юрко Покальчук, прозаїк, поет, науковець, перекладач, лідер гурту “Вогні Великого Міста”, культовий автор еротично-психологічних творів, а поза тим легендарний авантюрист і містик, знавець численних мов. Автор близько двадцяти книг, з яких в останні роки вийшли “Час прекрасний” (2002), “Шабля і стріла” (2003), “Таксі-блюз” (2003), “Окружна дорога” (2004). Право переступити кордон, порушити табу, за будь-яку ціну знайти істину за межами часу і простору, у незвичних пристрастях і коханнях, у складному переплетінні людських доль... Тут і циганські легенди і звичаї, і містичне родове прокляття, і густа еротика, і знаходження справжньої любові, і поцінування дружби, і визначення хто є хто – у такі емоційні хащі заводить читача нова книжка Юрка Покальчука.
 

Улас Самчук (1905–1987) – один із видатних майстрів української прози XX століття, хто творив у вигнанні. Прагнення прозаїка бути «літописцем українського простору» з усією повнотою здійснилося в романі-трилогії «Волинь» (1928–1937), де детально розкривається життєвий шлях Володька Довбенка на драматичних зламах національної історії першої половини XX століття. Ця книга – гімн волинській землі, народній моралі, високохудожнє відображення складних, нерідко трагічних подій в Україні періоду Першої світової війни, національно-визвольних змагань та повоєнного часу. До книги увійшли три частини трилогії – «Куди тече та річка», «Війна і революція» та «Батько і син».
 

Трилогія Уласа Олексійовича Самчука (1905–1987) «OST» (роман «Морозів хутір», «Темнота», «Втеча від себе»), створена й опублікована в еміграції, перевидається в Україні вперше до 100-річчя письменника. Це друга після «Волині» епопея У. Самчука про долю України в історичному просторі, про випробування політичної нації на ґрунті менталітету українців. У центрі уваги прозаїка – селянська родина Морозів, вихідці з якої прямують у різні соціальні середовища, де й реалізують себе як небуденні особистості. Іван Мороз – господар-землероб, Петро – художник, Сопрон – залізничник, Андрій – письменник. Тетяна – лікар. Усі вони розходяться навсебіч з родинного хутора неподалік Канева: хто до Сибіру і в сталінські табори, хто до Харкова і Москви, хто до Праги, Парижа, Нью-Йорка і Торонто, несучи в собі пам’ять роду, невичерпну силу віталізму, життєтворчості. У системі персонажів є й достовірні постаті (Сталін, Ягода, Постишев, Косіор, Балицький), і герої з виразно окресленими прототипами Миколи Хвильового, Павла Тичини, зрештою, й самого Самчука... Трилогія обіймає час і події від 1917–1918 років аж до другої половини XX ст. Це – своєрідний літопис «українського простору в добу, яку сам бачив, чув, переживав» письменник з пагорбів рідної Волині, з круч Шевченкового Канева, з перспективи перехресних стежок еміґранта-скитальця, що завжди вірив у своє повернення в Україну. Пластичні характери і несподівані сюжетні перипетії; філософські роздуми епічного розповідача і політичні дискусії героїв, панорамне світомислення майстра великої прози – все спроможне привабити шанувальників неквапливого Слова, наснаженого епопейним розмахом.
 

Другий том трилогії «OST» вперше публікувався в Нью-Йорку 1957 року як закінчений новий роман Уласа Самчука «Темнота». Художній світ, змодельованйй у ньому, позначений 1928 роком у вихідній ситуації іронічно-ґротескової картини партійної наради у тодішній столиці України, а обривається раптово у таборах Ухт-Печорського краю під час приходу до НКВД Єжова замість Ягоди. Десять років реальної історії виповнюються уявно-мистецьким світом «вулкану божевілля», у кратері якого опиняються і Іван Мороз, і більшість персонажів «Морозового хутора» (1948). «Темнота» – своєрідний український попередник «Архипелага ГУЛАГ», гучного Солженіцинового оскарження радянської в’язнично-таборової дійсності, оргії більшовицького тоталітаризму.
 

Роман «Втеча від себе» (1982) завершує другу трилогію Уласа Самчука «OST», присвячену панорамному відтворенню взаємин і конфліктів між Сходом і Заходом. Маємо тут філософсько-екзистенційне осмислення «народів у поході», проникнення до витоків і причин банкрутства комуністичної доктрини. У «Втечі від себе» радикально переоцінюється хуторянство: фабульно-сюжетна логіка розділів «Шлях крізь Ваймар» і «Назад до хутора» розкриває світомислення українського прозаїка. Увага автора і читачів зміщується від старших громадян з-над Дніпра до родинних стосунків молодших: Віри – доньки Івана і Мар’яни Морозів та Сашка Рокити – сина слідчого, який спочатку духовно мордував розкуркуленого Мороза, а сам з 1937 року відбуває покарання у табірних лабіринтах Сибіру. Нова, концептуально важлива, постать у цьому романі – Нестор Сидорук, у якій впізнається сам У. Самчук, а головна проблема – втікацтво численних народів Східної Європи і, зокрема, «народу землі української». Трикннжжя «OST», за словами письменника, зведено до фокусу, з якого «лишень майбутність і лишень там, удома, зможе зробити належні висновки».
 

1 2 3 4 5 6

Книгарня Горизонт