Фрагмент статті в: Енциклопедія Українознавства, т. 3
[автор: В. Павловський]
Києво-Печерська Лавра, чоловічий монастир, заснований преподобним Антонієм в пол. 11 в. навколо печери, яку викопав собі свящ. с. Берестова, майбутній київ. митр. Іларіон (бл. 1051 р.). Першим ігуменом був преп. Варлаам (1061), по ньому � преп. Теодосій, що завів суворий студитський устав монастиря.

Київ. та ін. князі й бояри підтримували монастир, дарували йому землі, будували церкви, а деякі з них були там ченцями. Серед ченців було багато освічених людей, і монастир став скоро найбільшим рел. і культ, осередком Київ. Руси. Звідси вийшли �Поученія� преп. Теодосія, Несторові �Чтеніє� про Бориса і Гліба та �Житіє Теодосія Печерського�, тут складалась �Повість временних літ�, �Патерик Печорський� та ін.; процвітали переклади з ін. мов, переписування й оздоблення книг, будівництво й рел. малярство (славні мистці: преп. Алімпій, Григорій та ін.). Про святе життя подвижників-ченців і про чудесне збудування гол. храму монастиря виникло згодом багато переказів і леґенд.

Монастир часто плюндровано, зокрема 1096 р. � половцями, 1169 � Андрієм Боголюбським, 1203 � Рюриком Ростиславичем і чернігівськими князями, 1240 � Батием; у пол. 15 в. кн. Семен Олелькович відбудував монастир, але 1482 р. татари знову спалили його, проте, згодом монастир був відбудований. В другій пол. 16 в. він одержав від Царгородського патріярха ставропігію і став називатися Лаврою, складаючись із 6 монастирів, об�єднаних в одне ціле.

По Берестейській унії К.-П. Л. короткий час стала предметом спору між правос. і католиками; 1613 перемогли правос., підтримані кн. К. Острозьким. 1615 р. архимандрит Єлисей Плетенецький влаштував у К.-П. Л. друкарню (першу в Києві), що випустила за недовгий час кілька десятків книг � богослужбових, рел.-полемічних, з канонічного права, морально-повчальних та учбових. Архимандрит П. Могила відбудував і щедро прикрасив К.-П. Л., а 1631 р. відкрив при ній школу на зах. взірець (згодом, сполучена з Братською школою, дала поч. Києво-Могилянській Колегії). 1688 р. К.-П. Л. стала ставропігією моск. патріярха.

Гетьмани й коз. старшина, а також моск. царі щедро підтримували К.-П. Л. 1718 р. велика пожежа ушкодила більшість будівель К.-П. Л., в тому ч. Велику церкву й друкарню, і знищила бібліотеку й архів. Монастир потім відбудовували кількадесят років. Великої шкоди завдала Лаврі заборона рос. уряду 1720 р. друкувати нові книжки, а також заведення синодальної цензури для всіх видань. 1786 р. рос. уряд секуляризував маєтки К.-П. Л., перевів її на держ. утримання і скасував стародавній звичай вибирати всією братією �соборних старців�, що складали Духовний Собор � керівний орган Лаври, їх став призначати митр., який у 19�20 вв. мав свою резиденцію в Лаврі. З цього часу починається і дедалі зростає русифікація К.-П. Л., хоч вона й далі зберігала деякі укр. церк. традиції. К.-П. Л. була єдиним монастирем, який варив св. миро на всю Рос. Імперію. Ч. ченців і послушників перед революцією перевищувало 1200. [...]

К.-П. Л. багата на архітектурні пам�ятки. Деякі з них давні, як Собор Успіння (11 в.) та гол. брама з церквою св. Трійці (збудована 1106 р.), але вони були кількакратно перебудовані й пишно удекоровані барокковими оздобами в 1720-их рр.; стіни собору були вкриті фресками, серед них були зображення князів; в соборі були надгробки кн. К. Острозького та ін. Ін. церкви були збудовані в 17�18 вв. коз. старшиною, як церква Воздвиження над Ближніми печерами (1700), церква Всіх Святих, гарний зразок укр. бароко, збудована гетьманом Мазепою 1696 р. водночас із церквою-баштою преподобного Іоана Кущника, �Малярною� баштою та мурами навколо монастиря, на яких ці башти знаходяться. Деякі церкви з тих часів, як церква Зачаття св. Анни (1679), Різдва Пресвятої Богородиці (1696) � обидві коло Дальніх печер, та церква Воскресіння (1698), змінено пізнішими перебудовами. В 1720-их рр. збудовано келії соборних старців, друкарню, пекарню та ін. служби. Останні будівлі не раз перероблялися. Велика лаврська дзвіниця (96,5 м висоти) збудована в класичних ордерах архітектором Г. Шеделем (1731�45). Дзвіниці коло Дальніх (1754) і Ближніх печер (1759) збудовані лаврським архітектором С. Ковніром. Дзвони з усіх цих дзвіниць знято сов. владою в 1931�32 рр. 19�20 в. принесли знищення й переробку ряду давніх будівель і спорудження кількох церков у казенному моск.-синодальному стилі (Трапезна церква та ін.).