Одеса, м. і великий морський порт на півн.-зах. березі Чорного м., значний торг., індустріальний і культ. осередок, важливий транспортний вузол, обл. центр; четверте за величиною м. України (довгий час перше). [...]

Початки О. в доіст. і ранньоіст. добу на місці О. існували поселення і городища різних племен і народів, у тому ч. кіммерійців, скитів, сарматів, греків. За Київ. Руси тут жили племена уличів і тиверців. На цьому місці виникло десь у 14 в. поселення і пристань Качибей (Качибеїв). Укріплений В. лит. кн. Витовтом на поч. 15 в. Качибей був здобутий турками 1480 р. й перейменований на Гаджибей (Хаджибей). Поруч з татарами жило тут і укр. населення. Гаджибей і збудована поблизу турками 1764 р. фортеця Ені Дунья (Новий Світ) були здобуті під час рос.-тур. війни 1789 р. рос. військом і запор. козаками під проводом А. Головатого і З. Чепіги і увійшли на підставі Яського договору (1791) до складу Рос. Імперії. У 1792-94 рр. Гаджибей перебудовано під керівництвом фельдмаршала О. Суворова на фортецю і військ, пристань і 1795 р. перейменовано на О. на основі помилкового здогаду, що тут з 4 в. до Хр. по кін. 4 в. по Хр. існувала грец. колонія Одессос. У 1800 р. в О. жило 3740 меш.

До 1860 р. Вигідне геогр. положення й швидке освоєння чорноморських степів вплинули на рішення цариці Катерини II розбудувати О. на великий портовий і торг. центр. У 1797�1802 рр. О. входила до Новоросійської губ., 1805 р. стала центром Новоросійського краю (була ним до 1874 р.), 1803 р. О. з околицями відокремлено в окрему адміністративно-територіальну одиницю � Одеське градоначальство, що входило разом з Одеським пов. до складу Херсонської губ. Першими градоначальниками були французи � А. Рішельє (у 1803-14 рр.), якому О. завдячує поч. свого розвитку і О. Лянжерон (1814-23), пізніше рос. кн. Г. Воронцов (1823-44). Уже в 1815 р. на О. припадало понад пол. вантажообігу усіх чорноморських і азовських портів Рос. Імперії. Це був гол. вивіз пшениці, в меншій мірі � вовни. Введення у 1819 р. порто-франко (вільний безмитний ввіз і вивіз товарів, існував до 1859 р.) вплинуло на збільшення оборотів, зокрема імпорту. У 1830-50-их рр. О. стає найбільшим портом вивозу пшениці на Чорному м. і в Рос. Імперії (з 1874 р. і в Європі). Торг. обороти О. (у млн карб.) зростають з 5,7 (3,7 вивіз, 2 ввіз) у 1822 р. до 10,1 (6,4 і 3,7) у 1832, 26,4 (19,3 і 7,1) у 1852 р. 38,9 (28,3 і 10,6) у 1862 р. Разом з цим швидко зростає населення О. (у тис.): 1800 р. � 3,7, 1808 � 12,5, 1817 � 32,7, 1829 � 53, 1837 � 73, 1859 � 111. Вже у 1830-их рр. О. стає найбільшим м. України, і цей стан залишився до 1918 р. Людність О. становлять українці і росіяни, від самого поч. існували й колонії чужинців: болгар, греків, французів, італійців, німців, поляків, молдаван й ін.; чимраз більше напливало жидів. З самого поч. влада приділяла велику вагу зовн. виглядові О. � �півд. вікно Рос. Імперії в Європу�. О. одне з нечисленних м. України побудоване за заздалегідь розробленим плпном. Він складався з плпну Ф. Деволяна 1794 р., який став основою ген. плпну 1803 р., здійсненого у наступні роки з малими змінами. О. розбудовано з прямокутною мережею вулиць, з виділенням основних магістраль і площ. Адміністративним центром м. став Приморський бульвар, забудований у 182,6�28 рр., з якого спускаються вниз до порту величезні кам�яні сходи, збудовані у 1837�42 рр. Тоді ж була побудована низка центр, міськ. ансамблів перев. у стилі класицизму відомими архітекторами А. Мельниковим, Т. де Томоном, Ф. Буффо, Е. Козловим й ін. Деяку затримку в розвитку О. спричинила Кримська війна (1853�56). У квітні 1854 р. О. потерпіла від бомбардування англійців і французів, які пробували висадити десант в О. [...]

Обличчя й р-ни Одеси. У зв�язку з розвитком О. у минулому можна в. ній виділити кілька своєрідних р-нів: центр., портовий, надморську частину та пром. дільниці.

Центр О. розташований на плато і обмежений від сх. (від порту) й півн. (дільниця Пересип) стрімким обривом плято, від зах. і півд. зах. Старо-Портофранківською вулицею, на півд. доходить до зал. двірця. Це найстаріша й найкраща частина м. Вона складається з двох частин: більшої сх., вулиці якої творять правильну шахівницю, а бльоки будинків квадрати або прямокутники, і меншої зах., що її вулиці збігаються під гострим кутом до вулиці Радянської Армії (кол. Преображенської), яка відокремлює обидві ці частини.

Центр. частина має широкі вулиці, вимощені ґранітовими плитами й обсаджені деревами (багато акаціями), будинки перев. двоповерхові, збудовані з білого вапняку. Тут зосереджені найголовніші наук. і культ. заклади О. та обл. і міські установи, найкращі пам�ятки архітектури. Своєрідним парадним входом до м. з боку порту є ансамбль Приморського бульвару, збудований у 1820�30 рр. з півкруглою площею ім. Карла Маркса, до якого ведуть від порту великі кам�яні сходи (довж. 142 м, висота 30 м, теперішня назва � Потьомкінські сходи). На сер. бульварі - пам�ятник герцогу Рішельє (скульптура І. Мартоса) і палац кн. Воронцова (нині Палац піонерів), збудований 1826�30 рр., ймовірно за проектом Ф. Боффо. До складу ансамблю Приморського бульвару ще входять: Стара біржа (згодом Міська Дума; тепер будинок Обкому КП України), палац Наришкіної (нині Дім культури й відпочинку моряків), кол. будинок губернського присутствія (збудований архітектором А. Мельниковим) й ін. Всі ці будинки збудовані у класичному стилі; деякі з них були пошкоджені під час війни й реставровані у 1946�49 рр. Поблизу Приморського бульвару знаходиться Театр Опери та Балету, споруджений у 1883�87 рр. за проектом архітектів Ф. Фельнера і Г. Гельмера у стилі віденського неоренесансу (відновлений у 1926 р., всередині � у 1965-67 рр.).

Торг. артерію О. довгий час становив Олександрійський проспект (тепер П. Шмідта), що перетинає дві площі � Старий (нині сквер ім. С. Кірова) і Грецький (площа ім. Мартиновського) базари. Ін. відомі вулиці: Дерибасівська, Пушкінська, що простягається до зал. двірця, Радянської армії з площею Червоної Армії (кол. Преображенською) та ін. Ін. важливі пам�ятки архітектури: два будинки, збудовані на поч. 19 в.: палац Потоцького (тепер Одеський Художній Музей) і Стара лікарня (на вулиці Пастера), будинок Нової Біржі (нині Філармонія), збудований 1899 р. за проектом О. Бернардацці Г. Донським, будинок Наук. Бібліотеки ім. М. Ґорького (1905�07, архітект Ф. Неструх), міська Публічна бібліотека (тепер Історико-Археологічний Музей), споруджена 1882 р. за проектом Ф. Гонсіоровського, будинок музею зах. і сх. мистецтва (1856), ун-т (1865, реконструйований 1908, архітект М. Толванський), гол. зал. двірець кін. 19. в. (архітект В. Шредер, знищений 1944 р.; новий збудований 1952 р. за проектом Л. Чуприна). [...]