Галич, княже місто, засноване (за археологічними даними) на переломі 9 і 10 вв., вперше згадане в київському літописі 114041 рр. В 1112 вв. осередок Галицької землі й один із найважливіших політ., торг., ремісничих і культ. центрів княжої Руси-України. Це зумовлене було, зокрема, положенням його на перехресті шляхів Дністром до Візантії, південного з Києва на зах. і до Угорщини через Верецький перевал. Г. був столицею гал. князів (11411241), зокрема Ярослава Осмомисла (115287), похованого в Г., Романа (11981205) і Данила, за княження якого Г. 1241 був жорстоко знищений татарами. Його центр-акрополь був у теперішньому с. Крилосі, на відстані 6 км на півд. від нинішнього м. Г., на стрімкому скелястому виступі терену (Криліська гора) між р. Луквою (притокою Дністра) і Мозолевим потоком. Природне оборонне положення було зміцнене штучними укріпленнями. Княжий двір із палатами був на півн. кінці гори (тепер Золотий Тік бл. 12 500 м2), де розкопами Я. Пастернака були виявлені залишки деревяних госп. будинків, пекарські печі й збіжжеві ями та сліди заселення гори ще з поч. 1 тисячоліття до Хр. Після цього там був викопаний скарб срібних предметів і араб. монет 910 вв., а в 1951 р., мабуть на місці княжих палат, відкопано багато глиняних орнаментальних плиток для облицювання стін. На півд. від Золотого Току був ринок, а за ним осідок єп., пізніше палати митр. та збудований кн. Ярославом Осмомислом у 115357 Успенський собор, що його фундаменти (32.5 х 37.5) відкопав Я. Пастернак (1937), серед них камяний саркофаг із останками його фундатора, б. саркофага поховання княжни (?). Ще далі на півд. був пригород поле Качків, забезпечене з півд. потрійним валом і ровом. На Качкові була Галичина Могила, згадана в літописі під 1206 р.; розкопи Я. Пастернака (1934), які не виявили в ній поховання, дають підставу припускати, що це було місце інтронізації (вокняженія) перших гал. князів. Валами були для більшої безпеки відокремлені 4 частини міста серед довколишніх укріплень. Для оборони входу в яр Мозолевого потоку з півд. й півн. були створені водні укріплення з потужними гатями. На зах. від р. Лукви лежало просторе підгороддя Поділ (тепер с. Підгороддя) й боярські дворища, де при розкопах 1951 р. знайдено залишки поверхових деревяних двокамерних будинків (один мав вітражі) і печей для витопу міді й заліза. Навколо території княжого Галича (бл. 40 км2) монастирі й камяні церкви творили зовн. оборонну лінію столиці. З них збереглася визначна памятка романського стилю, церква св. Пантелеймона, перетворена на костьол св. Станислава.
Після тат. нападу 1241 Г. занепав, лишаючись однак другою після Львова столицею гал. князів (остання літописна згадка 1272). Його кол. центр був і далі осідком гал. єпископів (з 1157), митрополитів (130247) звідси назва Крилос, знову єпископів, нарешті митрополичих намісників (14131540). В кін. 16 в. існувала братська школа, на поч. 17 в. друкарня, 177985 духовна семінарія. Тепер на місці кол. столиці є села Крилос, Підгороддя та присілок Четверки. Археологічні досліди провадили тут о. Л. Лаврецький під керівництвом І. Шараневича (188284), О. Чоловський з І. Шараневичем (1890), Й. Пеленський (1909, 1911), Я. Пастернак (193441) і теренові розшуки В. Л. Чачковський з Я. Хмілевським (192532). З 1951 досліди відновлено В. Довженок і В. Гончаров. Література. Петрушевич А. О соборной Богородичной церкве и святителях в Галиче. Л. 1852; Szaraniewicz J. O rezultatach poszukiwa archeologicznych w okolicy Halicza. Л. 1886. Czoowski A. O pooeniu starego Halicza, Л. 1890; Peeski J. Halicz w dziejach sztuki redniowiecznej. Кр. 1914; Чачковський Л. Хмілевський Я. Княжий Галич. Станиславів 1938; Пастернак Я. Старий Галич. Л-Кр. 1944; Гончаров В. Археологічні дослідження древнього Галича у 1951 р. К. 1955. [Я. Пастернак] Більше інформації про історію, памятники, транспорт, готелі, ресторани див. в книжці: Украина. Практический путеводитель, Бельско-Бяла 2007
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|