Аґрономія суспільна й державна
, сукупність заходів, що їх вживають або суспільні самодіяльні орг-ції, або органи місцевої самоуправи, або держава для піднесення аґротехн. культури. В засаді ці заходи мають орг. і виховний характер, бо в остаточному результаті субєктом аґротехніки є поодинокий с.-г. продуцент. Лише за центр.-плянованого госп-ва, що існує тепер в СССР, заходи держ. агрономії набирають здебільшого примусового характеру і стають складовою частиною с.-г. політики держави. Завданням. А. с. д. є: 1. пропагувати серед хліборобського населення окремі засоби поліпшення госп-ва; 2. навчати раціональної аґрикультури шляхом порадництва в техн. і орг. справах; 3. організувати допоміжні установи: склади машин, насіння, угноєння, показові агрономічні пункти, злучні пункти, шкілки, розсадники і т. п.; 4. провадити широкі орг. заходи, як комасація, меліорація, раціональні сівозміни; 5. давати екон. підставу для різних госп. поліпшень шляхом орг-ції постачання кредиту, с.-г. кооперації і т. ін.; 6. поширювати агрономічні знання за допомогою с.-г. шкіл, курсів, лекцій, с.-г. виставок, дослідних станцій і т. п.В Росії існувало різке протиставлення між урядовим бюрократичним апаратом і суспільством. У наслідок цього земства стали творити земську агрономію, що саме й дістала назву суспільної чи гром. агрономії і що протиставлялася агрономічним заходам держ. влади. В Зах. Европі такого розриву між урядом і суспільством не було, тому там не вживався термін А. с д. Держ. агрономічні заходи в Росії були в руках Мін-ва Землеробства і Держ. Маєтків, яке здійснювало свої завдання через урядових агрономів та інструкторів. Земська А. на Україні виникла з кін. 80-их рр. 19 в., коли херсонське земства створило ін-т пов. і губ. земських агрономів. На 1. І. 1914 на Україні в 9 губ. було 1683 гром. (земських і с.-г. т-в) агрономів.
Серед суто .агрономічних заходів земств на першому місці стояли заходи щодо постачання с.-г. машин та приладдя, насіння й угноєння. В галузі шкільної с.-г. освіти земства зробили розмірне мало (перед війною 1914 р. 28 нижчих і лише одна середня с.-г. школа). Натомість велику увагу вони звертали на позашкільну агрономічну працю (лекції, виставки, розїзди агрономів і інструкторів по селах). В останні роки перед першою світовою війною на Україні стали засновуватися с.-г. т-ва і кооперативи. З розвитком цих т-в справа постачання відходила від земської агрономічної орг-ції, і земський агроном усе більше ставав організатором сіль. госп-ва. Остаточно цей напрям переміг на Всерос. агрономічному зїзді в Києві 1913 р. Земська агрономія почала присвячувати більше уваги н.-д. і показовій праці серед хліборобського. населення. На Грунті земської агрономії розвинулася ціла наука А. с. д., найвидатнішим укр. представником якої був проф. К. Маціевич.
В 1920-их рр., в період непу в УССР, в умовах одноосібного госп-ва й розвитку с.-г. кооперації, функції агронома здебільша не були особливо відмінними від попереднього періоду. Колективізація 1929 р. в Грунті змінила стан речей, зробила агрономію знаряддям держ. і парт. апарату.
На Зах.-Укр. Землях А. с. виявлялася в орг-ції т-ва Сільський Господар, яке діяло в Галичині, а за Польщі частково й на Волині (філія в Луцькому). Поляки мали окремі с.-г. т-ва (в Галичині Malopolskie T-wo Rolnicze). А. д. належала за Австрії до компетенції гал. і бук. соймів і зосереджувалася при пов. виділах; держ. агрономів не було. За Польщі держ. агрономи були при воєводствах і повітах. Крім того, при воєводствах існували хліборобські палати, складені з виборних радних, які виконували функції посередників між с.-г. продуцентами, с.-г. пром-стю та Мін-вом Хліборобства, а також нагляду над А. с.
В УССР агрономічна орг-ція перетворилася нині на держ. апарат для керування й управління всім виробничим процесом сіль. госп-ва. На чолі цього апарату стоїть союзно-респ. Мін-во Сіль. Госп-ва (раніше Наркомат Земельних Справ). Радгоспи виділені з компетенції цього мін-ва й передані спеціяльному мін-ву (також союзно-республіканському). При обл. (крайових) виконавчих комітетах існують відділи сіль. госп-ва, а при сільрадах с.-г. комісії. Крім того, існують с.-г. відділи ЦК КПСС і центр, комітетів окремих республік, а також обл. і районових комітетів партії. Сов. держ. і партійний апарат мас чимало фахівців із високою й середньою агрономічною освітою. Особливу ролю при проведенні заходів держави відіграють в СССР машиново-тракторні станції. Видатки на високі с.-г. школи провадяться за загальносоюзним бюджетом, на сер. і нижчі за респ. Натомість майже всі видатки по безпосередній праці в галузі держ. агрономії передані на місцевий бюджет: утримання дослідних станцій, показових пунктів, агрономічної та зоотехн. мережі, майстерень; орг-ція меліоративних і гідротехн. робіт (що не мають загальнодерж. значення), ветеринарна допомога, аґроосвітня праця, боротьба із шкідниками сіль. госп-ва.
Література: Мациевич К. (Ашин К.) Общественно-агрономические этюды. X. 1912; Морачевский В. Агрономическая помощь в России. X. 1914; Дедусенко А. Агрономическая помощь населенню Украины. X. 1923; Храпливий Є. За хліборобську справу. Л. 1932; Маціевич К. Агрономія громадська. С.-Г. Енциклопедія. Л. 1939. [Є. Ґловінський]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|