На Україні розвиток А. щільно повТязаний з діяльністю наук. та наук.-дослідних установ: ун-тів, с.-г. ін-тів, с.-г. н.-д. станцій (див. С.-г. освіта на Україні). У 19 в. на Україні не було широко організованих агрономічних дослідів, що всебічно охоплювали б її сіль. госп-во. Розвиток А. залежав від окремих учених, обіймаючи здебільша вузькі галузі науки. В кін. 19 в., а особливо на поч. 20 в. пляномірну роботу розгорнули губ. і пов. земства, що організували мережу дослідних станцій; найстарішою е Полтавська (1884), за нею була заснована в Херсоні. Перед першою світовою війною на Україні було 52 дослідних полів та станцій і 8 контрольно-насінньових станцій. Крім того, було дві мережі дослідних полів із центром у Києві: Всерос. Т-ва Цукрофабрикантів і Київ. Т-ва Сіль. Госп-ва. Поза тим, на Україні діяли два т-ва, одно з яких було всеімперського маштабу Ч лИмператорское Вольио-Экономическое Общество╗ (засноване 1765), а друге Ч лИмператорское Общество Сельского Хозяйства Южной России╗ (з 1828), охоплювало Бесарабську, Катеринославську, Таврійську та Херсонську губ. Існували ще губ. т-ва (Київське, Полтавське, Харківське, Херсонське); деякі з них утримували с.-г. виставки, нижчі с.-г. курси, агрономічні лябораторії, видавали фахові часописи. У новіші часи існували пов. та місцеві т-ва. 1906 їх було 147, найбільше в Полтавській губ. (56). Ці т-ва були ліквідовані по революції, а дещо згодом Ч і активні в рев. роки Всеукр. Т-во Насінництва та Укр. Центр. С.-Г. Т-во в Києві, з 1918 перетворене у Центр. С.-Г. Кооп. Союз (Централ) (див.). Хоч аґрономічна праця тривала досить довгий час (земства провадили грунтові, статистичні й ін. досліди з другої пол. 19 в.) і перед революцією 1917 були- вже очевидні добрі наслідки пляномірних заходів щодо піднесення врожайности гол. с.-г. культур, проте Україна до 1917Ч18 рр. не виступає в А. як окрема країна із своєрідними умовами сіль. госп-ва.

Піднесення укр. А. припадає на період 1918Ч29 рр., до поч. колективізації, коли укр. дослідники використовували широкі можливості н.-д. роботи, що було зумовлене конечністю для больш. влади інтенсивно відбудовувати сіль. госп-во. В ці роки орг-ція наук. А. на Україні набирає пляномірного характеру, обіймаючи різні її галузі Створена була мережа метеорологічної служби. Розгорнулася ґрунтознавча робота, що дала в 1920-их рр. першу зведену карту ґрунтів України і 10 тт. лМатеріялів дослідження грунтів України╗. Укр. селекціонери створили ряд високоцінних сортів с.-г. культур (лукраїнка╗, лкооператорка╗ та ін.). Наук.-дослідні станції (в 1927 р. Ч вже 35) працювали за єдиною програмою. Організовано було кілька заповідників (Асканія-Нова, цілинні степи Старобільщини, НадозівТя); визначне місце в н.-д. роботі зайняла проблема посушливости на півдні України та можливости засвоєння багатьох нових південних культур. З наук. установ, що сприяли розвиткові с.-г. науки, треба згадати: Другий відділ УАН (див.); С.-Г. Науковий Комітет України (див.), що видавав лТруди╗ й окремі праці великої цінности, як лБотанічно-ґеогр. районізація України╗ (1925), лФльора України╗ та ін.; с.-г. ін-ти Київський, Харківський, Одеський, що видавали свої наук. записки (лЗаписки╗ Київ. та Харківського Тн-тів, лВісті╗ Одеського Ін-ту); с.-г. наук.-дослідні станції, особливо Полтавська, Херсонська, Носівська, Харківська, Іванівська, Київська, що видавали свої праці. У Зах. Україні Ч НТШ. Одночасно на Зах. Україні діяло т-во лСільський Господар╗ (див.), яке побіч праці з ділянки сучасної агрономії мало й деяке наук. значення; т-во видавало чимало фахових книжок (понад 180), випускало часописи, с.-г. календарі (1928Ч44 Ч щорічно); 1927 було утворене Т-во Укр. Аґрономів. Наукова праця велась через Аґрономічну комісію при НТШ. На еміграції аґрономічну науку репрезентувала Укр. Госп. Академія Ч УТҐІ (див.).

Від другої пол. 1920-их рр. починаються переслідування укр. учених в УССР, а робота установ дедалі перебудовується в звТязку з переходом до колективізації; праця н.-д. організацій підпорядковується поточним виробничим завданням, диктованим із Москви, і зазнає вузької галузевої спеціялізації.. Н.-д. інститути на Україні підпорядковуються Всесоюзній Академії С.-Г. Наук у Москві (з 1929, спершу через Всеукр. Академію С.-Г. Наук, пізніше ліквідовану). Нині агрономічні н.-д. ін-ти входять в Академію Наук УРСР. їх праця, як і діяльність численних дослідних станцій іде в напрямі реалізації практичних завдань, поставлених владою. В останні роки Ч це, поза раніше початими дослідами, як вирощування нових сортів культур, боротьба з шкідниками, бурТянами й посухою тощо, також Ч створення полезахисних смуг, дальші спроби піднесення врожайности, засвоєння й поширення нових для України культур (чай, бавовна та ін. техн. культури, цитрусові і т. д.). Цілковита підпорядкованість визначеним із центру завданням, вузька спеціялізація і звТязаність постійним контролем позбавляють А. на Україні можливостей вільно і широко розвиватися.

Видатніші діячі в галузі А. на Україні: Зайкевич Анастасій Ч один із піонерів дослідної праці над цукровим буряком на Україні; Виноградський С. Ч мікробіолог, Рожественський Б., визначний наук. діяч у галузі дослідної праці (Харків); ґрунтознавці: Ґедройц К., Набоких О., Махів Г., Крокос К.; Яната О., відомий працями з галузі прикладної ботаніки та ботанічної термінології; Богданов С., проф. Київ. Ун-ту; Колкунов В., проф. Київ. Політехнічного Ін-ту, один з представників біологічного напряму в рослинництві; Слезкін П., проф. у Києві, автор багатьох монографій про цукровий буряк, зернові та ін. культури; Малюшицький М., проф. Київ. Політехнічного Ін-ту; Душечкін О., д. чл. АН УРСР, автор агрономічних праць; брати Фили-повські Олексій і Олександер, фахівці дослідної справи; Франкфурт С., організатор і завідувач мережі дослідних полів 1900Ч18; Сапєгін А., автор праць з генетики; Терниченко А., проф. хліборобства, редактор багатьох с.-г. часописів; садовод Л. П. Симиренко і директор Мліївської садово-городньої дослідної станції В. Л. Симиренко; Іваницький Б., проф. УТГІ, автор праць з лісознавства; Хрипливий Є., гол. директор лСільського Господаря╗, ред. багатьох часописів, автор праць із суспільної агрономії; Павликовський Ю., автор праць із питань земельної реформи та тваринництва. В післявоєнну добу, крім деяких згаданих, над питаннями А. м. ін. працювали д. члени АН УРСР Василенко А., Власюк П., Гребень Л., Гришко М., Лисенко Т., Погребняк П., Соколовський О., ЮрТїв В., чл.-кор. АН Звєрозомб-Зубовський Є., Старченко В. та ін.

С.-г. часописи. На підрос. Україні більшість с.-г. часописів виходила рос. мовою: лХозяйство╗ (орган Южнорусского Общества Поощрения Сельского Хозяйства), лЗемледелие╗ (журн. Киевского Общества Сельского Хозяйства), лЮжно-русская с.-х. газета╗ (вид. Харьковского Общества Сельского Хазяйства з 1895), але після 1905 деякі почали виходити й укр. мовою: лХлібороб╗ (Лубні 1905; Харків 1907Ч18), лРілля╗ (Київ 1910Ч15, 1917Ч18); містили ст. на с.-г. теми часописи: лРідний Край╗ (Полтава 1906Ч07, Київ Ч 1908Ч14), лГромадська Думка╗ (Київ 1905), лРада╗ (Київ 1906Ч 14), лУкр. Бджільництво╗ (Київ 1910Ч 14), лУкр. Пасічництво╗ (Київ 1914Ч19); в 20-их рр. в УССР постали численні періодичні вид., зокрема лВісник с.-г. науки та досвідної справи╗, лСіль. Господар╗, лВісник садівництва, виноградництва та городництва╗, лУкр. Агроном╗, лС.-г. машина╗, лМеханізація сіль. госп-ва╗, лМеліоративні питання╗ і ряд ін. у Харкові, лВісник Пасічництва╗ в Києві та ін. На Зах. Україні виходили лСіль. Господар╗ (ЛьвівЧЯрослав 1925Ч 44), лУкр. Пасічник╗ (1928Ч44), лСад і Город╗ (до 1939), лХліборобська Молодь╗ (1934Ч39), лУкр. Агрономічний Вісник╗ (1934Ч38) та ряд ін-. Серед післявоєнних в УССР Ч місячники Держсільгоспвидаву УССР лМічурінець╗, лСоціялістичне тваринництво╗.

Література: Адрес-календарь с.-х. обществ. Департамент Земледелия. 1905; Список с.-х. обществ, возникших в 1905 г. Департамент Земледелия. 1914; Романенко А. Як постав і працює хліборобський вишкіл Молоді. Л. 1933; Храпливий Є. Ширення с.-г. знань серед українців на зах.-укр. землях. Наук. Записки УТГІ, І. 1948; ЕУ І. Сільське господарство, стор. 1040-68. [О. Архімович]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]