Антонович Володимир (1834Ч1909), історик, археограф, археолог, проф. історії в Київ. Ун-ті, гол. ред. вид. лВременной Комиссии для разбора древних актов╗, фундатор Іст. Т-ва Нестора-Літописця в Києві, організатор археологічних зТїздів на Україні. Зібрав, зредагував і видав 8 тт. лАрхива Юго-Западной России╗, що стосуються історії Правобережної України 16Ч18 вв. Вступні статті А. до цих томів присвячені іст. козацтва (лО происхождении козачества╗, 1863; лПоследние времена козачества на правом берегу Днепра по актам 1679Ч1716 г.╗, 1868), гайдамаччини (лО гайдамачестве╗, 1876, і лО мнимом крестьянском восстании на Волыни в 1789 г.╗, 1902), селянства (лО крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770Ч1798 гг.╗, 1870 р.), шляхетства (лО происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России╗, 1867), міст і міщанства (лО городах в Юго-Западной России по актам 1432Ч 1798 г.╗, 1870), церкви (лОб Унии и состоянии Православной Церкви с пол. 17 до конца 1В в.╗, 1871). Ін. гол. праці А.: лОчерк истории Великого Княжества Литовского до смерти в. кн. Ольгерда╗ (1877Ч78), лКиев, его судьба и значение с 14 по 16 ст.╗ (КСт., 1882), лУманский сотник Іван Гонта╗ (КСт., 1882), лМонографии по истории Западной й Юго-Западной России╗ (1885). За редакцією А. вийшли також: лСборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей╗ (1874), лСборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной России╗ (1888), лМемуары, относящиеся к истории Южной Руси╗ (І ЧII, 1890Ч96), лДневник Станислава Освецима (1643Ч51)╗ (КСт. 1882 і окремо) та ін. А. належать іст. примітки до вид. М. Драгоманова лИсторические песни малорусского народа╗ (ІЧII, 1874Ч75). Найважливіші праці А. з археології: лРаскопки в земле древлян╗ (1893), лАрхеологическая карта Киевской губернии╗ (1895), лАрхеологическая карта Волынской губернии╗ (1902), лОписание монет и медалей, хранящихся в нумизматическом музее Университета св. Владимира╗ (1896). А. був представником народницької школи в укр. історіографії. Він створив т. зв. лкиївську школу╗ істориків, що в особі учнів А. з Київ. Ун-ту (Д. Багалій, П. Голубовський, М. Грушевський, М. Довнар-Запольський, І. Линниченко та ін.) поклала підвалини сучасної укр. іст. науки, у своїх працях А. уникав синтези, документально досліджуючи окремі іст. явища. Лише в своїх наук.-популярних лекціях (лБесіди про часи козацькі на Україні╗, 1897; 2 вид. Ч лВиклади про часи козацькі на Україні╗, 1912) А. дав загальний огляд укр. історії від часів зформування козаччини. А. був видатним укр. гром. діячем. Належачи до т. зв. лхлопоманів╗, він надрукував у відповідь поль. публіцистові Зенону Фішеві (псевд. Падалиця) відому статтю лМоя исповедь╗ (лОснова╗, 1862), де подав обґрунтування ідеології лхлопоманів╗. Майже півстоліття А. стояв на, чолі укр. гром.-політ. життя, був головою київ. Старої Громади, й за його ініціятивою 1890 в Галичині дійшло до лугоди╗ між поляками й українцями у львівському соймі. А. належить велика роля в реалізації пляну переїзду М. Грушевського до Львова і створення там наук. осередку.

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]