Апеляція, оскарження присудів перед вищепоставленим судом, яке домагається перегляду справи не тільки з погляду процесуальних порушень, а й за суттю справи. Апеляційне переведення існувало в Рос. Імперії й Австро-Угорщині (згодом у Польщі, Чехо-Словаччині й Румунії). В рос. карному судопереведенні апеляційне оскарження допускалося тільки на вироки окружних судів без присяжних засідателів і вироки мирових суддів (не всі). В УНР, що зберігала в основному дорев. судове право, залишалося апеляційне переведення, при чому вищі судові інстанції країни, т. зв. судові палати (в Києві, Харкові й Одесі) були перейменовані на Апеляційні Суди. Гетьманська влада відновила стару назву й старі (дещо змінені) функції судових палат. В УССР апеляційного переведення не існує. Але суди другої інстанції, розглядаючи касаційні оскарження, зобов�язані розглядати оскаржувані справи в цілому, ревізійним порядком, отже, подекуди не тільки з процесуального боку, але й по суті. [О. Ю.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]