Аптеки, установи для зберігання, виготовлення й продажу ліків. На Україні в давні часи лікували й виготовляли ліки ті самі особи: знахарі, ченці, пізніше лікарі. У 18 в. зявилися нечисленні А. (в межах Рос. імперії регляментовані привілеєм Петра І з 1701 р.); вони розводили та збирали лік. рослини й виготовляли з них ліки, а також провадили хем. й судово-мед. дослідження. Права власників А., що повинні були мати обовязкову фахову освіту, в 19 в. суворо охоронялися держ. законами Росії й Австрії, які нормували появу нових аптек числом обслуговуваного населення в містах і відстанню по селах (в Росії 1881 р. 7 верст). Крім приватних А., у губ., де були-земства, в другій пол. 19 в. зявилися земські А., при земських лікарнях і окремо; однак держ. підтримка приватних А. не дала розвинутися мережі земських (1912 р. ч. земських А. становило лише 4% заг. ч. приватних). З поширенням патентованих засобів, продукованих зах.-евр. фармацевтичними фірмами, на Україні в 20 в. поряд А. виникають аптекарські магазини, які успішно конкурують з А. В 1918 р. больш. влада оголосила аптеки держ. власністю, однак в 192126 рр. частково були допущені приватні А. Тепер в УССР усі А. е держ. власністю і поділяються на лікарняні, де ліки видаються безплатно, і позалікарняні, що продають ліки за рецептами; разом в УССР є понад 5 000 А. Обєм гуртової продукції мед. пром-сти УССР, що виготовляє лікувальні препарати, в 1939 р. становив 88 000 000 карб. Керівних працівників А. готують фармацевтичні факультети мед. ін-тів і фармацевтичні ін-ти, середніх технікуми. Усі А. підлягають Всеукр. Аптекоуправлінню (ВАПТУ) в системі Міністерства Охорони Здоровя УССР. [Г. Шульц]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|