Новий період в укр. А. відкрив О. Бодянський своєю працею секретаря лОбщества Истории й Древностей Российских при Московском Университете╗ (1845Ч48 і 1849Ч76); в лЧтениях╗, органі цього т-ва, редактором яких був Б., він опублікував лЛітопис Самовидця╗ (і окрема 1846), лИсторію Русовъ╗ (1846 в лЧтеніях╗ і окремо); коз. хроніки 18 в. (лПовЬсть о томъ, что случилось на УкраинЬ╗ 1848; лЛЬтописное повЬствованіе╗ О. Ріґельмана 1785Ч86 (1847), лКраткое историческое описаніе╗ П. Симоновського 1765 (1847) і ряд ін.); пізніше були видані лДіяріюш╗ Миколи Ханенка 1722 (1858) та лИсточники для малороссийской истории╗, І-ІІ (1858).

1843 була заснована Київ, Археографічна Комісія, під назвою лВременная Комиссия для разбора древних актов╗ при канцелярії ген.-губернатора, з метою Ч виданням старих архівних матеріялів виправдати офіц. політику русифікації на Правобережжі. Проте комісія, що з тимчасової перетворилася на постійну, відразу опинилася фактично в руках людей, відданих науці (М. Максимович, М. Іванишев, В. Домбровський, серед співр. П. Куліш, Т. Шевченко), і своєю діяльністю принесла велику користь, видавши багато нових джерельних матеріялів: спершу лПамятники╗ (ІЧIV, 1845Ч 1859); далі літописи Величка (1848Ч64), ГрабТянки (1853) і в додатку до неї лЛітописець╗ Л.. Боболинського та ін. З 1863 з комісії став працювати В- Антонович; в 70Ч80-их рр. у комісії під його керівництвом працювали численні співр.; гол. виданням її був багатотомовий лАрхив Юго-Западной России╗, що виходив до 1914 р. І. Новицький видав показники до вид. Київ. Археографічної Комісії Ч іменний (1878) і геогр. (1883), що є першою спробою іст. географії Правобережжя, Поза тим працювали окремі укр. ред. і видавці матеріялів; М. Білозерський випустив лЮжно-русские летописи╗ (1856), О. Маркевич видав у Москві лДневные Записки... Я. Маркевича╗ 1859, однак скорочено і з русифікованою мовою. Паралельно з лАрхивом╗ у Київ. Археографічній Комісії виходили лЛітопис Самовидця╗ Ч ред. Ор. Левицького (1878) з додатком лСобраніе историческое╗ Степана Лукомського (1770); лСборник летописей, относящихся к истории Южной й Западной России╗ (1888) за ред. В. Антоновича; лПалеографический Изборник╗ (зб. зразків старого укр. письма, укладений І. Каманіном 1909), лМатериалы по истории русской картографии╗, впорядковані В. Кордтом. Певну вагу і для укр. науки мали лАкты, издаваемые Виленскою Археографическою Комиссиею╗, заснованою 1842.

Велике значення для укр. А. мав заснований у Києві наук. українознавчий журн. лКиевская Старина╗. За час свого існування (1882Ч1906, в 1907 під назвою лУкраїна╗) цей журнал на своїх сторінках і в додатках опублікував лпомТяник╗ Пустинно-миколаївського собору (1895); лсинодик╗ Києво-Софійського собору (1895), лДіяріюш╗ М. Ханенка (1884Ч86), лДневні записки╗ Я. Маркевича (1893Ч 1897), мемуари М. Литвина, щоденник П. Апостола й цілий ряд ін. старих і новіших мемуарних матеріялів, листування укр. діячів, численні актові матеріяли тощо. лОбщество Нестора-Летописца╗ (з 1873) в своїх лЧтеніях╗ теж публікувало деякі іст. документи, напр., лпомТяники╗ Києво-Печерської Лаври та Михайлівського Золотоверхого монастиря 16Ч17 вв.

Постійний співр. лК. Ст.╗ Олександер Лазаревський підготував до друку видані в Києві у 80Ч90-их рр. збірки з родинних архівів Сулим, Скоруп, Войцеховичів, Милорадовичів, акти Переяславського полку 17Ч18 вв. Пізніше, 1902Ч12 рр., вийшли 6 тт. фамільного архіву Стороженків, за ред. М. Стороженка, цінних для історії Гетьманщини 18 в.

Археографічні публікації охоплювали поступово різні ділянки й різні території України. І. Лучицький опублікував матеріяли з іст. землеволодіння на Лівобережжі (1884); О. Андріевський Ч документи з архівів Гетьманщини 18 в., Д. Багалій (у зб. Харківського Іст.-Філол. Т-ва 1880-их рр.) Ч архівні матеріяли з Іст. заселення Слобожанщини 17Ч18 вв.; Д. Яворницький Ч документи про Запор. Січ; П. Дмитренко видав лСборник материалов для истории Кубанского Козачьего войска╗ (1896Ч98); М. Довнар-Запольський Ч акти Литовсько-Руської держави (1899) та ін.

У Галичині до перетворення Т-ва ім. Шевченка на Наук. Т-во публікації мали випадковий характер, як вид. лГалицкаго Историческаго Сборника╗, Львівського літопису 17 в. (1867), Галицько-волинського літопису (1871) за ред. Л. Петрушевича, лЮбилейное изданіе╗ Ставропігії (1887) з актами й листуванням з історії Львівського братства. З 1868 у Львові стала виходити серія УAkta grodzkie i ziemskie", багата на зах.-укр. матеріяли (до 1935). В 1890-их рр., з пожвавленням діяльности НТШ, М. Грушевський дав ініціятиву широкому вид. іст. матеріялів, перев. в серії лЖерела до історії України-Руси╗; з 1895 вийшло 22 тт. документів 16Ч18 вв. Серію редагувала Археографічна Комісія НТШ; середТц чл. були І. Джиджора, М. Возняк, В. Герасимчук, О. Колесса, М. Кордуба, І. КрипТякевич, К. Студинський, С. Томашівський та ін. Крім того, Археографічна Комісія .видавала лПамТятки укр.-руської мови і літератури╗ (вийшло 7 тт.). Істор.-філос. Секція НТШ випускала лУкр.-Руський Архів╗, де містилися збірки дрібних документів, описи рукописів та ін.

На поч. 20 в. на Україні створені були архівні комісії в Полтаві, Катеринославі й Чернігові, що частково також публікували архівні матеріяли: до їх вид. належать лАктовые книги полтавского городового уряда 17 в.╗ (1911Ч14), лАктовакнига Стародубского городового уряда 1693 г.╗ (1914). Не встигнувши розгорнути археографічної праці, Укр. Наук. Т-во в Києві однак надрукувало матеріяли про Кирило-Методіївське т-во (лЗбірник памТяті Т. Шевченка╗ 1915). Київ. Археографічна Комісія, що далі продовжувала працю над лАрхивом Юго-Западной России╗, в цей час випустила лСборник материалов по истории Юго-Западной России╗ (ІЧII. 1914Ч16).

Після створення Укр. Академії Наук осередком укр. А. стала на деякий час Археографічна Комісія при ВУАН, яка постала 1922 р. шляхом приєднання до Академії Наук Київ. Археографічної Комісії (перший гол. М. Василенко, з 1924 М. Грушевський; після його вислання до Москви 1931 обовТязки гоя. виконував В. Романовський, секретар К. Лазаревська). Серед співр. комісії були М. Василенко, В. Герасимчук, Й. Гермайзе, О. Грушевський, В. Добровольський, І. КрипТякевич, Н. Полонська-Василенко, М. Слабченко, С. Томашівський, В. Щербина та ін. Комісія випускала неперіодичний лУкр. археографічний збірник╗ (1926Ч29) і видала том лПамТяток укр. письменства╗ (С. Величко лСказаніе о войнЬ козацкой╗, І. 1926), підготувала до друку кілька дальших томів лПамТяток╗, 3 тт. лУкр. Архіву╗ (з 1929) з матеріялами до історії козаччини та коліївщини (зокрема лКоденська книга судових справ╗ 1931), опублікувала лОпис Новгород-Сіверського намісництва╗ (1931). лЦехову книгу... КамТянця Подільського від 1601 до 1803╗ (1932), а також провадила підготовну роботу до вид. лУкр. дипломаторія╗, зб. матеріалів до історії поль. повстання й 8-томової зб. лАхіву Запор. Січі╗. Однак больш. терор і примусова реорганізація ВУАН на поч. 1930-их рр. не лише перешкодили реалізації цих видань, а й поклали край існуванню Археографічної Комісії.

Поза тим у 20-их і на поч. 30-их рр. документи публікувалися в ж. лУкраїна╗, лЗа сто літ╗, почасти в зб. лДекабристи на Україні╗ (ІЧII. 1926ЧЗО). Ряд укр. грамот в серії ЗІФВ УАН видав В. Розов (лУкр. грамоти 14Ч15 вв.╗ 1928). Центр. Архівне Управління УССР випустило лАрхів Запор. Січі╗ (1931), зб. документів лПовстання селян в с. Турбаях (1789Ч93)╗ (1932). Пізніше, в незрівняно гірших умовах наук. праці, в Києві видано підготований С. Юшковим текст лРуської Правди╗ (1935). Інститут Історії АН УРСР випустив 2 тт. зб. лІсторія України в документах і матеріялах╗ (І Ч присвячений Київ. державі та князівствам 12Ч13 вв. Ч 1939; III Ч періодові 1569Ч1654 рр. Ч 1941); 1946 зТявилася зб. за ред. М. Петровського і К. Гуслистого лУкраїна перед визвольною війною 1648Ч1654 рр╗. Серед праць останніх рр. звертає на себе увагу звТязана з больш. пропаґандивною кампанією 300-ліття Переяславської ради 3-томова збірка документів і матеріялів лВоззТєднання України з Росією╗ (1954), відповідно до офіц. тенденції складена сггівр. наук. установ УССР, але контрольована й видана в Москві, в Академії Наук СССР, з перекладами і коментарями рос. мовою.

Література: Дорошенко Д. Огляд укр. історіографії. Прага 1923; Багалій Д. Нарис укр. історіографії, ІЧII. К. 1923Ч25; див. також ЕУ І, стор. 396Ч406. [І. Борщак]