В добу великого розвитку А. старокняжої України 10—13 в, .також не втрачає цього зв’язку, особливо через Балкани, коли в найбільшій мірі приходять впливи візант. культури. В кін. 11 і особливо в 12—13 в. з’являються і романські течії, головне з Півд. Европи. Проте укр. А. 10—13 в. виявляє велику своєрідність. Найстаріші зразки дерев’яної архітектури були відомі на Україні вже в 9—10 в., це — оборонні будови, городи, княжі палати, храми (згадки літописців). До найстаріших мурованих будов належать фундаменти княжої палати в Києві 10 в., Десятинна церква 986—96 р., Чернігівська катедральна церква 1024—51 р. і Св. Софія в Києві. Найбільша і найбагатша споруда — катедральна церква св. Софії в Києві, закладена в 1017 році, своїми розмірами, техн. і мист. досягненнями е одиноким, і при тому оригінальним, зразком А. для цілої Сх. Европи. Поміж ін. пам’ятками укр. А. Києва 12 в. особливо цінні були: Михайлівський Золотоверхий манастир і головна церква Печерської лаври. Від пол. 12 в. будів. діяльність поширюється й на менші осередки, як Переяслав, Острів, Овруч, Канів і особливо на зах. землях, як Володимир, Галич, Перемишль, Холм. Тип будов переважно в формі централізованої базиліки, з трьома навами і однією чи п’ятьма банями. Досить поширені були ротонди (Вишгород, Галич, Володимир, Горяни б. Ужгороду) і менші однонавні будови. Великої техн. досконалости дійшов спосіб перекривати великі простори склепінням і банями, і то в такій мірі, як це не було тоді відомо в Центр. і Зах. Европі. З оборонного будівництва збереглися незначні рештки Золотої Брами в Києві 1037 р. і вежі 12—13 в. б. Холму, Кам’янця на Берестейщині та ін.

В переходову добу 14—16 в. послаблюється будів. діяльність, але витворюються нові форми і конструктивні засоби, головне завдяки зах. впливам Готики і ренесансу. В плянах церков ще деякий час панує тип будов старокняжої доби (Вірменська катедра у Львові 1363. р., церква Різдва в Галичі, Межиріччя на Волині). Також впливають течії півд-слов. (св. Микола у Львові 14—15 в.) і т. зв. візант. ренесансу (Серет, Лаврів, Кам’янець, Замостя). Готика відбивається в деталях у замково-оборонному будівництві, що досягає великого розвитку (Хотин, Острог, Луцьке та ін. фортеці на Поділлі, Закарпатті й Волині), в меншій мірі в А. церков (Рогатин, Острог, Дерманський манастир). Своєрідного характеру Сутківська фортеця на Поділлі 1476 і тип тридільних будов укр. характеру (Рогатин, Нижанковичі, Вишнівці та ін. 14—16 в.), поширених також у дерев’яному будівництві (Трочани на Пряшівщині 15 в.). В меншій мірі перетворювалися ґотичні зразки в римо-кат. храмах (Львів, Кам’янець, Київ) і жид. синагогах.

Ренесансова А. приходить на Україну переважно з Італії, через Словаччину, Німеччину й Польщу. Найстаріші Зразки ренесансу збереглися в Вардіеві (1506) і Пряшеві та Коросні поч. 16 в. Ранні ренесансові форми помітні в Кам’янецькому замку при відбудові пол. 16 в. та ін. замках і ратушах Поділля, Галичини й Волині. Найцінніші пам’яткії збереглися у Львові, які здебільша вказують на впливи Венеції і гор. Італії: вежа Корнякта 1572 р., палата Корнякта 1580 р., Трисвятительська каплиця 1578 р., Братська церква 1591—1629. В церк. будовах відбилися своєрідні укр. риси тридільних і трибанних будов. Будівництво церк. братств сягало далеко на захід (Луцьке, Сокаль, Замостя, Люблин). Своєрідний характер мало будівництво кн. Острозьких (Острог, Межиріччя, Ярослав, Старе Село), а також будів. діяльність у Києві, Чернігові, Переяславі, Новгороді-Сіверському та ін. містах Центр. України над реставрацією будов старокняжих часів.

Розквіт укр. А. 17—18 в. витворює окремий своєрідний стиль укр. барокко. Фундаторами будов стають укр. старшина і козаки, а першість у меценатстві належить геть. І. Мазепі, коли з’являються особливо оригінальні зразки. Церк. А. витворює два типи будов: з переважними зах.-евр. впливами (Миколаївський собор і Братська церква в Києві, Троїцька церква в Чернігові та численні перебудови старокняжих храмів, як Св. Софія, Золотоверхий монастир, Печорська Лавра та ін.). Другий тип своєрідного стилю у вигляді 3 і 5-банних церков: Покровський собор у Харкові 1689 р., Лавра в Києві, св. Юр Видубицького монастиря, Чернігів, Ніжен, Густинський манастир, Прилуки, Сорочинці, Суми, Ізюм і багато ін. перлин укр. А., які переважно знищені больш. владою. Прекрасними зразками декоративного оброблення поч. 18 в. були донедавна збережені будинки Печерської Лаври, брама Заборовського, Митрополичий дім у Києві, дім Мазепи в Чернігові. Велику мист. культуру має також укр. дерев’яне будівництво. У другій пол. 18 в. з’являється відміна барокко-рококо, з уживанням чистіших клясичних форм. Прекрасними зразками укр. А. цієї доби є: Св. Юр у Львові, Андріївська церква в Києві, головна церква в Почаэві і славетна вежа-дзвіниця Печорської Лаври в Києві 1736 р. В стилі клясицизму споруджені палаци кін. 18 в. гетьмана К. Розумовського в Почепі, Яготині, Глухові і найкращий в Батурині, Завадовського в Ляличах, Вишневецьких на Волині. З поч. 19 в. в стилі ампір будовані церкви, що набрали своєрідних рис, особливо на Полтавщині й Харківщині, а також менші будинки по всій Україні. Поміж архітектами особливо відзначилися І. Барський, А. Меленський, В. Ярославський.

З ліквідацією решток укр. самостійности й забороною будувати на Україні церкви в укр. стилі (наказ 1801), споруджуються будови за проектами, надісланими з Петербургу (держ. будинки Києва, Полтави, Одеси, Херсону, Маріюполя, Краснодара), а в церковному будівництві силоміць насаджують «візант.»-московський стиль. Міські житлові і громадські споруди будуються в різних стилях (еклектизм), але найбільше поширюється віденський неоренесанс (театри в Одесі, Києві, Львові), в меншій мірі — модерн (віденський сецесіонізм).

З поч. 20 в. постає свіжа, творча течія відродження укр. стилю на основі нар. мистецтва і ук-р. барокко. Визначніші архітекти цього напряму В. Кричевський (Будинок Полтавського Земства), І. Левинський (будинки у Львові), К. Жуков, С. Тимошенко, К. Мощенко, Є. Сердюк, О. Лушпинський, Р. Грицай, Д. Дяченко, П. Костирко, П. Головченко, Є. Наконечний, Кодак. Між першою і другою світовою війною на короткий час приходить т. зв. конструктивізм. В межах відродження укр. архітектурного стилю помітна течія модернізації форм укр. А. старокняжої доби (Залізобетонова церква в Михайлівцях, деякі частини Стадіона в Києві). Поза тим, в офіційних будовах УССР, які часто виконуються не укр. архітектами, найбільше помітний вплив петербурзького ампіру (стиль імперії часів царського абсолютизму) та еклектика. Деяке пожвавлення було помітне під час видавання місячника «Архітектура Радянської України» (Київ 1939—41). Заснована в Києві в 1945 Академія Архітектури УРСР в своїй діяльності цілком підпорядкована центр, установам у Москві. Все таки напрям відродження укр. стилю настільки сильний, що він помітний в творчості майже всіх сучасних укр. архітектів. (Див. Будівництво, а також ЕУІ, стор. 801—20).

Література: див. ЕУІ, стор. 820, а також Юрченко П. Укр. народна архітектура. К. 1947; Академія Архітектури УРСР. Архітектурні пам’ятники. К. 1950; Січинський В. Пам’ятки укр. архітектури. Філядельфія 1952; Пам’ятники архітектури УРСР. К. 1953. [В. Січинський]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]