Архіви на Україні
ведуть поч. від давніх часів, коли в монастирях, церквах і приватних збірках зберігалися різного роду документи. Наслідком браку держ. А. на Україні стало м. ін. те, що багато іст. документів потрапило до. А. чужих міст або в руки колекціонерів. Орг-ція А. на Україні починається з кін. 18 в., а наук. А. із сер. 19 в. в звязку, з працею Київ. Комісії для розбору давніх актів і заснуванням Центр. Архіву Давніх Актів у Києві (1852) та Іст. Архіву при Іст.-Філол. Т-ві у Харкові (1880, 1920 перетворений на Центр. Іст. Архів); на Зах. Укр. Землях документи зосереджувалися в держ. австр., згодом поль. А. На поч. 20 в., із створенням у губ. містах України учених архівних комісій у Полтаві, Чернігові й Катеринославі деякі документи були опубліковані (див. Археографія). А. губ. управлінь на Україні містили цінні матеріяли, зокрема, в Києві до іст. гайдамаччини, декабристського руху, Кирило-Методіївського Братства, інвентарів тощо; б Чернігові держ: установ Гетьманщини, в Одесі запор. Важливі були також А. консисторські, монастирські й станових орг-цій. З постанням. Укр. Держави 1917 р. в складі Гол. Управління в Справі Мистецтв і Нац. Культури утворено Архівно-Бібліотечний Відділ (керівник В. Модзалевський), однак політ, події не дали змоги розгорнути його роботи. В обставинах революції й війни важливо було рятувати архівні матеріяли, яким загрожувало знищення; цю працю провадили старі й новозасновані А. та працівники давніх місцевих архівних комісій.Совєтизація України поставила на поч. 20-их рр. завдання врятувати від передачі на паперові фабрики архівні документи; на цьому ґрунті архівним працівникам довелося вести справжню боротьбу. У Харкові 1920 створено Всеукр. Архівну Комісію, яку 1921 р. реорганізував М. Скрипник, в 1923 її знову реформовано. Управління А. було суворо централізоване. В Харкові засновано Центр. Архівне Управління, яке спочатку очолював Д. Багалій, пізніше партійні урядовці; йому була підпорядкована мережа архівів, губ., згодом окружних (пізніше обласних). Поряд Харківського Центр. Іст. А. (кол. Іст. А. з 1880) створені були Центр. А. Давніх Актів, Крайовий Іст. А. і Центр. Архів Революції; у Києві Центр. Іст. Архів; губ., пізніше окружні А. мали свої архівосховища. Центр. Архівне Управління і його мережа спершу підлягали Нар. Комісаріятові Освіти, згодом Всеукр. Центр. Виконавчому Комітетові (ВУЦВК). Центр. Архівне Управління видавало ж. Архівна Справа, потім Радянський Архів (почате з 1932 вид. Архіву Радянської України незабаром припинилося); в питаннях поточної роботи Бюлетень Центр. Архівного Управління УССР, підручники та інструкції з архівної справи, скликало зїзди працівників. Археографічна Комісія Укр. Академії Наук видавала неперіодичні Укр. Архів і Укр. Археографічний Збірник. З 1929 почато підпорядкування всіх архівів Москві (Центр. Архівному Управлінню СССР), а 1938 всі архіви передано Нар. Комісаріятові, тепер Мін-ву Внутр. Справ СССР (Головному Архівному Управлінню); в УССР це підпорядкування здійснюється через Архівне Управління Мін-ва Внутр. Справ УССР. Доступ до А. заборонено, за винятком довірених осіб, а публікація документів цілком залежить від вимог політики.
За часів другої світової війни А. робили все можливе, щоб урятувати документи. Проте війна завдала укр. А. непоправної шкоди: большевики, відступаючи, вивезли секретні іст. фонди, а ділові документи спалили. Німці при відступі вивезли, напр., частину матеріялів Київ. Архіву, доля решти архівів невідома. Тепер в УССР існують 6 центр. А.: Центр. Держ. Іст. Архів у Києві і його філіяли у Харкові і Львові, Центр. Держ. Архів Жовтневої Революції в Києві та його філіял у Харкові, Центр. Держ. Архів Фоно-Фото-Кінодокументів у Києві. В обл. містах обласні А. з філіялами в кол. великих адміністративних центрах. Працівників А. підготовляє архівний відділ при іст. факультеті Київ. Ун-ту.
На еміграції ролю центр. А. з 1925 виконував Музей Визвольної Боротьби у Празі; після світової війни орг-цію Центр. Укр. Музею-Архіву провадить УВАН (Музей-Архів у Нью-Йорку) (див. ЕУ І, стор. 10161018). [За В. Перським]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|