Перші укр. поселенці почали прибувати з Галичини 1897, оселюючись у півд. Арґентіні (сучасна провінція Місіонес) в околицях м. Апостолес серед субтропічних лісів і степів. Головний приплив іміґрантів припадає на 1901Ч03; поселенцям давали тоді по 50 га землі й допомогу харчами та худобою. До першої світової війни виеміґрувало до А. бл. 10 000 українців, майже виключно з Галичини. Крім Місіонес, вони оселялися в м. Буенос-Айрес і Беріссо. Між двома світовими війнами, особливо 1925Ч30, до А. виеміґрувало бл. 50 000 українців, здебільша з Галичини (бл. 28 000), Волині й Полісся (разом 19 000), ін. з Закарпаття (2000) і Буковини (1000). Це були в масі селяни з незначним відсотком інтеліґенції (переважно учасники визвольних змагань). Третя хвиля укр. іміграції прийшла після другої світової війни (1947Ч49), коли до А. приїхало понад 6000 українців, серед яких великий відсоток людей з високою і фаховою освітою.

Точної статистики українців в А. немає, річні обчислення коливаються між 80 000 і 180 000, найімовірніше число бл. 100 000. Українці зосереджені переважно в провінціях Місіонес (понад 30000, головні скупчення: Азара Ч Azara, Апостолес Ч Apostoles, Посадас Ч Posadas, Трес Капонес Ч Tres Capones, Сан Хозе Ч San Jose, Сан Хавіер Ч San Javier, Ляс Тунас Ч Las Tunas, Обера Ч Obera, Пікада Ґаліціяна Ч Picada Galiciana) і Буенос-Айрес (бл. 30 000, головне в самому Буенос-Айресі Ч Buenos Aires і в м. Беріссо Ч Berisso, менше в Авеллянеда Ч Avellaneda, Банфільд Ч Banfield, Валентін Альсіна Ч Valentin Alcina, Вероніка Ч Veronica, Віжа Бажестер Ч Villa Ballester, Віжа Діяманте Ч Villa Diamante, Віжа Караса Ч Villa Caraza, Ґудсон Ч Gudson, Есейса Ч Eseisa, Казанова Ч Casanova, Ляважель Ч Lavallol, Президент X. Д. Перон, кол. Мунро Ч Pres. J. D. Peron, Сан Мартін Ч San Martin, Саранді Ч Sarandi, Сьюдалеля Ч Ciudalela, Фльоріда Ч Florida й ін.). Менші скупчення українців в провінціях: Президент Перон, кол. Чако (Ресістенсія Ч Resistencia, Ляс Бреньяс Ч Las Brenas, Ля Тіґре Ч La Tigre, Сан Бернардо Ч San Bernardo, Віжа Анґеля Ч Villa Angela, Корсуеля Ч Corsuela і ін.), Сама Фе Ч ( в м. Санта Фе Ч Santa Fe, Росаріо Ч Rosario, Сан Карльос Суд Ч San Carlos Sud і ін.), Кордоба (в м. Кордоба і Ля Фальда Ч La Falda), Мендоса (Ля Ескандінава Ч La Escandinava), Сантіяґо дель Естеро (по численних хуторах). Крім того, чимало українців працюють на нафтових полях Комодоро Рівадавія Ч Comodoro Rivadavia.

У провінціях Місіонес, Мендоса, Сантьяґо дель Естеро українці займаються переважно хліборобством: плекають кукурудзу, пшеницю, картоплю, мату (рід арґ. чаю), кавуни, дині, цукрову тростину, бавовну, риж, тютюн. По садах плекають найбільше помаранчі, цитрини, оливки і морелі. Умови праці важкі через посухи і силу різних шкідників. По містах українці працюють по холодильних, різних фабриках, будовах, швайцарами; останнім часом багато з них самі стали підприємцями, іноді здобуваючись на великі маєтки (в Буенос-Айресі).

За віровизнанням дві третини українців Ч католики, решта Ч православні. На провінції, через брак священиків, досить поширений сектантський, переважно євангелицький рух; до останнього часу він був керований рос. проповідниками; з 1953 під впливом Михайла Бахора (вид. квартальник лЄвангельська Зірка╗) серед них почався досить сильний укр. рух. Церк.-рел. життям українців-католиків керують оо. Василіяни, що перші розпочали місійну працю в А. Перша укр. кат. каплиця збудована 1901 в Ляс Тунас (Місіонес). Першими священиками (з 1908) були оо. К. Бжуховський і Я. КарпТяк, з 1911 місійну діяльність розвинули оо. О. Анасевич і І. Сенишин. Місійна праця серед українців-католиків особливо розвинулася після другої світової війни, коли до А. приїхало чимало оо. Василіян і світських священиків. Василіяни, крім манастиря в. Апостолес, створили великий манастир в Буенос-Айресі, де міститься й осідок нової арґ. провінції оо. Василіян (перший о. провінціял В. Ковалик, з 1953 Ч о. Карплюк). Є 40 сс. Василіянок. 1952 тут засновано Укр. Кат. ОбТєднання (УКО). Рел.-церк. життя правос. українців концентрується при Братстві св. Покрови в Буенос-Айресі, яке 1954 мало в своєму складі 3 священиків юрисдикції архиєп. Ігоря Губи з Нью-Йорку. Невелика частина правос. українців створила парафію на чолі з о. І. Ярославським, що підлягає юрисдикції архиеп. Богдана Шпильки в ЗДА; незначна частина визнає юрисдикцію єп. Пилипенка.

Громадське життя українців в А. спочатку організували укр. священики, тепер воно концентрується гол. у лПросвіті╗, що має 19 філій поза Буенос-Айресом, і у лВідродженні╗, що має поза Буенос-Айресом 9 філій. З ін. організацій, що виникли ще до другої світової війни, але довго не втрималися, треба згадати лМолоду Громаду╗ в Беріссо, яка перетворилася 1924 на лПросвіту╗; руханкове т-во лСокіл╗, що 1938 злилося з стрілецькою громадою, створеною 1933, і з того виникла Орг-ція Держ. Відродження України (ОДВУ), яка 1939 перетворилася на т-во лВідродження╗. Проте філія лСокола╗ в Кордобі продовжує існувати далі як самостійна орг-ція. Не втрималися кредитово-допомогова орг-ція лВзаємна Допомога╗ в Буенос-Айресі (з 1931), лСіч╗ на Док-Суді (1931), Укр. Нац. Клюб (1931), Спілка Інженерів (1931Ч32), Бюро Опіки над Укр. Емігрантами (1932), т-во лСамопоміч╗ (1933), Союз укр. монархістів-державників лПлуг і Меч╗ (1936), Комітет Українців в А. (1943).

З приїздом нової еміграції 1947Ч49 в А., власне в Буенос-Айресі, постала низка нових організацій та органів преси, що свідчить про збагачення укр. колонії в А. інтелектуальними силами. До нових орг-цій належить Братство св. Покрови, що обслуговує правос. українців (з 1948), Укр. Кат. ОбТєднання (УКО), Укр. Допомоговий Комітет (з 1947), Укр. Клюб (з 1947), Союз Українців в А., Спілка Науковців, Літераторів і Мистців (з 1949), Союз Укр. Ветеранів в А., Укр. Дем. Союз (1953), ДОБРУС (1953) та ін. Ч всі в Буенос-Айресі.

Політичне одна з двох масових організацій лПросвіта╗ стоїть на позиціях ОУНр, лВідродження╗ Ч на позиціях ОУН полк. Мельника; Дем. Союз обслуговує тих, що не належать до згаданих вище організацій.

З багатьох часописів (бл. 20), що їх видавали. починаючи з 1928, різні укр. т-ва в А., утрималися й виходять тепер: тижневик лУкр. Слово╗ (орган лВідродження╗), лНаш Клич╗ (орган лПросвіти╗), місячники лОвид╗. лЖиття╗, лДзвін╗, лМітла╗, літ.-мист. журнал лПороги╗, лОвид╗ останнім часом почав видавати лЛіт. Бібліотеку╗.

Для координації роздріблених політ. і гром. сил в 1947 р. на Першому Конгресі Українців А. створено Укр. Центр. Репрезентацію (від 1953 р. Ч голова проф. Є. Онацький). 5. 2. 1921 р. А. визнала була укр. держ. незалежність. През. А. Перон визнав укр. колонію як окрему нац.-етнічну одиницю.

Література: Карманський П. Між рідними в Півд. Америці. Відень 1833; Вапрович С. о. Арґентіна. Укр. еміграція в ній. Л. 1935; Укр. емігрант. Л. 1927Ч39; Онацький. Є. Українці в Півд. Америці. Українці у вільному світі. 1954; газети лУкраїнське Слово╗, лНаш Клич╗. [Є. Онацький]