Асиміляція в мові, повне чи часткове уподібнення, звука сусідньому або близькому звукові щодо артикуляції. Сучасна укр. мова характеризується автоматичним діянням А. твердих зубних до наступного пом�якшеного приголосного у паляталізації (крім кінцевих приголосних приростків, напр. пісня вимовляється пісьня, але в здійснити з зберігає твердість), глухих приголосних до наступного дзвінкого у дзвінкості (напр., молотьба вимовляється молодьба); середньопіднебінні перед зубними с, з, ц стають зубними і навпаки (напр., пташці вимовляється птасьці, пісок, але піщинка). Усе це � випадки реґресивної асиміляції (наступний звук уподібнює до себе попередній). Прогресивна асиміляція не типова для укр. мови тепер і була мало типова й давніше, обмежуючись на дуже рідких прикладах (напр., бджола із старого бьчела). Сучасний характер А. в укр. мові виразно виявляється щонайменше від часу занепаду слабких редукованих голосних ъ, ь у 12 в. [Ю. Ш.]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]