Автотранспорт
, на Україні розвинений слабо через поганий стан безрейкових шляхів і низький життьовий рівень населення за сов. режиму; тому на легкові авта припадає ледве 1/5 всіх авт, решта вантажні. Однак кількість авт швидко зростає: з 11000 (у тому ч. 2700 легкових) у 1932 р. до 85 000 (14 000 легкових) у 1937 р. і бл. 200 000 авт тепер (точні дані засекречені в звязку з екон. і військ, значенням сов. А.).А. мас гол. значення при перевезенні вантажів до зал. станцій і пристаней, у пром. р-нах і великих містах; по другій світовій війні встановлено регулярний автозвязок міні мм.: Київ-Львів, Київ-Одеса, Київ-Харків, Харків-Симферопіль, Львів-Дрогобич, між містами в Донбасі та Криворізькому і Дніпровому індустріяльних р-нах; для забезпечення безперебійного функціонування авторуху 1947 створено Укравтогаз, який завідує бензиновими станціями, нерегулярно розміщеними на шляхах (по магістральних автострадах приблизно що 50 км).
Організаційно. А. на Україні був підпорядкований різним керівним органам, тепер Мін-ву Автомобільного Транспорту УССР; практично окремі автобази мають такі союзні орг-ції, як Союззаготтранс, Заготсировина, Головмука, Заготзерно, мін-ва важкої пром-сти, шляхів, звязку, торгівлі (Союззаготтранс), авіяції (Міжміськавтотранс) тощо. Мін-ву Транспорту УССР підлягають обл. автотрести (облавтотрести), які мають свої автогосподарства для вантажних перевозів і виконання різних сезонових держ. робіт; великі спеціялізовані підприємства посідають власні автоколони; у всіх великих містах існують таксомоторові парки.
Фахівців А. підготовляє один із найбільших у світі. Дніпропетровський Ін-т Інженерів Транспорту і автодорожні ін-ти в Києві й Харкові; техніків А. випускають 6 технікумів. (Про автомобільну пром-сть див. Автотракторна пром-сть). [Г. К.]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|