Бачванська говірка, мова укр. переселенців в Бачці й Срімі; Б. г. культ. центру Бачки Ч Руського Керестура від 1904 р. й зокрема після першої світової війни стала основою окремої бачванської (лрускої╗) літ. мови. Як і ін. говірки Земплинщини, Б. г. Ч перехідно-мішаний укр.-поль.-словацький діялект (з перевагою словацьких елементів) з багатьма угор., нім. і недавніми серб. позиченнями, зокрема в лексиці. Найважливіші особливості: 1) збереження праслов. звукосполук dl, tl, gv, kv, і назвучного ie- (ведол, ведла, лвів, вела╗, гвізда лзірка╗, йешень лосінь╗, але: озеро); 2) ц, дз на місці праслов. звукосполук ti, ktТ, di (ноц лніч╗, медзі лміж╗) і на місці помТякшених дь, ть (шедзіц лсидіти╗); 3) форми типу: штредньі лсередній╗, крава лкорова╗, младі лмолодий╗ Ч поруч: млоді лжених╗, соловей; 4) помТякшена вимова передньоязикових приголосних перед праслов. e, e, e, і, ь (ньесц лнести╗); 5) і на місці праслов. у та i (сін лсин╗); 6) група ар на місці праслов. r (карчма лкорчма╗); 7) групи ол, оу, лу на місці праслов. l й lТ (полні лповний╗, воук, длугі лдовгий╗); 8) сліди словацької часокількости в рефлексуванні праслов. e, e, е: довгі (під новоакутовою інтонацією) заступлені тут як: йа, і, і, (пйаті лпТятий╗, білі лбілий╗, пірко лперце╗), Ч короткі як: e (пейц лпТять╗, белаві лбілявий╗, перо); 9) у, о, e, на місці праслов. о і сильних ъ, ь (дуп лдуб╗; сон; дзень лдень╗); 10) групи ір, рі, ре, лі, льі на місці праслов. сполук r, l + ъ, ь (тірвац лтривати╗, бліха лблоха╗); 11) ш, ж на місці помТякшених сь, зь (також у групах приголосних) (шерцо лсерце╗); 12) зникнення -ть у формах 3 особи теперішнього часу дієслів (чіта, чітаю лчитає, -ють╗); 13) змішання закінчень прикметників чоловічого і сер. роду в орудному і місцевому однини; 14) наголос на передостанньому складі слова; 15) міжслівна фонетика типу: зроп то лзроби це╗, сноб жіта лсніп збіжжя╗; 16) закінчення: -ох в родовому множини іменників (сінох лсинів╗, женох лжінок╗, местох лмісць╗); -ем, -ам, -їм в 1 особі однини теперішнього часу дієслів (вйажем лвТяжу╗, чітам лчитаю╗, робім лроблю╗); -ме в 1 особі множини (чітаме лчитаємо╗); форми минулого часу типу: чітал сом, Ч ші, чітал, чіталі зме, Ч сце, чіталі ля читав...╗; 17) зникнення категорії родовости в множині прикметників. [О. Горбач]

[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]