Балет
, театральний танець, що в серії хореографічних картин виявляє драматичну дію. Назва лклясичний╗ Б. означає не добу, а стиль виконання з питомою йому досконалою технікою, створеною в Італії й особливо Франції 17Ч18 вв. Початки клясичного Б. на Україні в першій половині 19 в. звТязані з кріпацьким театром, який став засвоювати принесені з Заходу (передусім із Парижу) форми мистецтва Б. Муз.-хореографічні елементи в укр. пТєсах 19 в., як лНаталка Полтавка╗ Котляревського, лЗапорожець за Дунаєм╗ С. Гулака-Артемовського й численні пізніші, запозичені з нар. укр. танцю. Однак власне балетні вистави в театрах великих міст (Київ, Харків, Одеса) являли собою наслідування рос. клясичного Б., що в пол. 19 в. під впливом італ. і франц. балетмайстрів досягав мист. вершин. У другій пол. 19 в. і на поч. 20 в. українці дали рос. клясичному Б. чимало видатних сил (у нові часи Ніжинський, Преображенська, Ліфар, Лінчевський, Лянґе, Бучинський та ін.), але вони не затримувались на Україні й не сприяли розвиткові укр. Б. Довгий час на укр. балетній сцені, що копіювала петербурзьку й московську, був Б. рос. та світового репертуару: лЛебедине озеро╗ Чайковського, лРаймонда╗ Ґлазунова, лКоппелія╗ Деліба, лКорсар╗ Адама й ін. Після революції, не зважаючи на українізацію оперових театрів, Б. ішов далі шляхом наслідування рос. зразків, переносячи з кінця 1920-их рр. балетні експерименти Москви (лЙосиф Прекрасний╗ С. Василенка, лЧервоний мак╗ Р. Ґлієра й ін.), які не виключали використання старого балетного репертуару. 1930 вперше поставлено в Харкові Б. укр. композитора Б. Яновського лФеренджі╗ (лВогонь над Гангом╗), в якому не було нічого укр. В 1931 балетмайстер В. Литвиненко поставив у Києві перший Б. на укр. тему лПан Каньовський╗ М. Вериківського, включивши елементи укр. нар. танцю; театр лБерезіль╗ у драматичних виставах впроваджував іноді нар. танці, але вони не мали характеру укр. балетного спектаклю.У 1930Ч40-их рр. театри опери і Б. далі давали вистави, в яких копіювалося рос. Б., що відповідно до настанов лсоц. реалізму╗ використовував, уже по-епігонському, форму клясичного Б. при тенденційному, політизованому лібретто Ч лПолумТя Парижу╗, лБахчесарайський фонтан╗ Б. АсафТєва, лЦигани╗ С. Василенка, лЛявренсія╗ Крейна й ін.; із клясичного репертуару відновлено лСонну Красуню╗ Чайковського, лПер Ґюнт╗ Гріґа, лШехерезаду╗ Римського-Корсакова та ін.
Тільки в роки другої світової війни, а особливо після неї в театрах України були поставлені Б. і на укр. сюжети до музики укр. композиторів: лЛілея╗ Данькевича (за Шевченком), лЛісова пісня╗ Скорульського (за Лесею Українкою), лНіч під Різдво╗ (за Гоголем), етнографічна лБісова ніч╗ Йориша; останнім часом Ч лХустка Довбуша╗ Кос-Анатольського, лМаруся Богуславка╗ рос. композитора Свечникова (сценарій В. Чаговця й Скорульської), лСорочинський ярмарок╗ В. Гомоляка. Укр. танець не знайшов тут широкого застосування і зТявляється в балетних виставах як характерний танець. На зах.-укр. землях не було традицій клясичного Б., і тільки в 1939Ч 1940 рр. першими виставами у Львові під керівництвом київ. балетмайстрів покладено початок розвитку мистецтва Б. в Галичині. Репертуарна політика по всій УССР однакова, і тому Б. на Україні поділяє долю всього балету в СССР, що позбавлений можливостей вільного розвитку, змушений втискати больш. ідеї в клясичну танкову форму й через це зайшов у кризу (див. ЕУ І, стор. 882Ч85). [М. Пастернакова]
[Стаття у: Енциклопедія Українознавства, т. 1]
|
|
|